Аристотелева теорія часу у світлі феноменологічної традиції
DOI:
https://doi.org/10.22240/sent32.01.100Ключові слова:
час, рух, «тепер», буття, безперервність, число, «передше – наступне»Анотація
Стаття присвячена відтворенню традиції, чиї представники (М. Гайдеґер, В. Брьокер, О. Фінк, К.-Г. Фолькман-Шлюк, К. Гельд і Ґ. Фігаль) щораз по-своєму інтерпретують вчення про час із «Фізики» Аристотеля у феноменологічній, відповідно, герменевтичній перспективі. Увага зосереджується на з’ясуванні співвідношення часу й руху, проблем тотожності й відмінності «тепер», часового й нечасового значення «próteron –hýsteron», зв’язку часу й душі, сенсу тези про «буття-в-часі». В цій традиції неодноразово підкреслюється необхідність «систематичної реконструкції» аргументів Стагірита й перевірки когерентності обґрунтування певних положень, що вмотивовано, з одного боку, розробленням темпоральної тематики в самій феноменології, а, з іншого, відмежуванням від суто історичного або філологічного прочитання цього класичного тексту.
Посилання
Aristoteles. (1831). Physikēs akroaseōs. In Aristoteles Opera. (Vol. I, pp. 184-267). (Ex recensione I. Bekkeri). Berolini: Reimerum.
Aristotle. (1981). Physics. (V. P. Karpov, Transl.). In Aristotle, Works in 4 vol. (Vol. 3, pp. 59-262). [In Russian]. Moscow: Mysl.
Aristotle's Physics. (A revised Text with Introduction and Commentary by W.D. Ross). (1936). Oxford: Clarendon.
Braig, C. (1896). Vom Sein. Abriß der Ontologie. Freiburg: Herder.
Bröcker, W. (1987). Aristoteles. 5. Aufl. Frankfurt a. M.: Klostermann.
Brogan, W. (2007). Die Frage nach der Zeit in Heideggers Aristoteles Interpretation. Auf dem Weg zu Sein und Zeit. In A. Denker, G. Figal, F. Volpi, & H. Zaborowski, (Hrsg.), Heidegger–Jahrbuch 3: Heidegger und Aristoteles (SS. 96-108). Freiburg: Alber.
Callahan, J. F. (1948). Four Views of Time in Ancient Philosophy. Cambridge: Harvard UP. https://doi.org/10.4159/harvard.9780674731950
Chernakov, A. (2001). The Ontology of Time. Being and Time in the Philosophies of Aristotle, Husserl and Heidegger. [In Russian]. St. Petersburg: Vysshaya Religiosno-Philosophskaya Shkola.
Figal, G. (1991). Philologische Lektüre und philosophische Rekonstruktionen. Griechische Philosophie im Schatten Heideggers. Philosophische Rundschau, 32(3), 201-208.
Figal, G. (1992). Zeit und Identität. Systematische Überlegungen zu Aristoteles und Platon. In Zeiterfahrung und Personalität (SS. 34-56). (Hrsg. von Forum für Philosophie Bad Homburg). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Fink, E. (1957). Zur Ontologischen Frühgeschichte von Raum–Zeit–Bewegung. The Hague: Nijhoff. https://doi.org/10.1007/978-94-011-9630-7
Gadamer, H.-G. (1987). Neuere Philosophie II. Probleme – Gestalten. In H.-G. Gadamer, Gesammelte Werke (Bd. 4). Tübingen: Mohr.
Gotschlich, E. (1874). Aristoteles von der Einheit und Verschiedenheit der Zeit. Philosophische Monatshefte, IX(6), 285-290.
Heidegger, M. (1975). Die Grundprobleme der Phänomenologie. (F.-W. von Herrmann, Hrsg.). In M. Heidegger, Gesamtausgabe (GA) (Bd. 24). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (1976). Vom Wesen und Begriff der Φύσις. Aristoteles, Physik B, 1. In M. Heidegger, GA (Bd. 9, SS. 239-301). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (1993). Sein und Zeit. 17. Aufl. Tübingen: Niemeyer.
Heidegger, M. (2005). Phänomenologische Interpretation ausgewälter Abhandlungen des Aristoteles zur Ontologie und Logik. (G. Neumann, Hrsg.). In M. Heidegger, GA (Bd. 62). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (2007). Mein Weg in die Phänomenologie. In M. Heidegger, GA. Bd. 14 (SS. 91-102). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Held, K. (1992). Zeit und Zahl. Der pythagoreische Zug im Zeitverständnis der Antike. In Zeiterfahrung und Personalität (SS. 15-22). (Hrsg. von Forum für Philosophie Bad Homburg). Frankfurt a. M.: Suhrkamp.
Held, K. (2007). Phenomenology of «Authentic Time» in Husserl and Heidegger. International Journal of Philosophical Studies, 15(3), 327-347. https://doi.org/10.1080/09672550701445191
Sonderegger, E. (1982). Simplikios: Über die Zeit. Ein Kommentar zum Corollarium de tempore. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. https://doi.org/10.13109/9783666251665
Sperling, K. (1888). Aristoteles' Ansicht von der psychologischen Bedeutung der Zeit untersucht an seiner Definition derselben als «Zahl der Bewegung». Marburg: Universitäts-Buchdruckerei.
Terletsky, V. (2013). TO PROTERON. On the Prehistory of the Concept of A priori. [In Ukrainian]. Sententiae, XXIX(2), 65-77.
Torstik, A. (1857). Hó pote ón. Ein Beitrag zur Kenntnis des aristotelischen Sprachgebrauch. Rheinisches Museum für Philologie, NF, 12, 161-173.
Torstik, A. (1867). Ueber die Abhandlung des Aristoteles von der Zeit, Phys. Δ 10ff. Philologus, XXVI, 446-523.
Volkmann-Schluck, K.-H. (1979). Die Metaphysik des Aristoteles. Frankfurt a. M.: Klostermann.
Volpi, F. (1978). Heidegger Verhältnis zu Brentanos Aristoteles-Interpretation. Die Frage nach dem Sein des Seienden. Zeitschrift für philosophische Forschung, 32(2), 254-265.
Wunderle, G. (1908). Die Lehre des Aristoteles von der Zeit. Philosophisches Jahrbuch, XXI, 34-55, 129-155.
Aristotle. (1981). Physics. (V. P. Karpov, Transl.). In Aristotle, Works in 4 vol. (Vol. 3, pp. 59-262). [In Russian]. Moscow: Mysl.
Aristotle's Physics. (A revised Text with Introduction and Commentary by W.D. Ross). (1936). Oxford: Clarendon.
Braig, C. (1896). Vom Sein. Abriß der Ontologie. Freiburg: Herder.
Bröcker, W. (1987). Aristoteles. 5. Aufl. Frankfurt a. M.: Klostermann.
Brogan, W. (2007). Die Frage nach der Zeit in Heideggers Aristoteles Interpretation. Auf dem Weg zu Sein und Zeit. In A. Denker, G. Figal, F. Volpi, & H. Zaborowski, (Hrsg.), Heidegger–Jahrbuch 3: Heidegger und Aristoteles (SS. 96-108). Freiburg: Alber.
Callahan, J. F. (1948). Four Views of Time in Ancient Philosophy. Cambridge: Harvard UP. https://doi.org/10.4159/harvard.9780674731950
Chernakov, A. (2001). The Ontology of Time. Being and Time in the Philosophies of Aristotle, Husserl and Heidegger. [In Russian]. St. Petersburg: Vysshaya Religiosno-Philosophskaya Shkola.
Figal, G. (1991). Philologische Lektüre und philosophische Rekonstruktionen. Griechische Philosophie im Schatten Heideggers. Philosophische Rundschau, 32(3), 201-208.
Figal, G. (1992). Zeit und Identität. Systematische Überlegungen zu Aristoteles und Platon. In Zeiterfahrung und Personalität (SS. 34-56). (Hrsg. von Forum für Philosophie Bad Homburg). Frankfurt a.M.: Suhrkamp.
Fink, E. (1957). Zur Ontologischen Frühgeschichte von Raum–Zeit–Bewegung. The Hague: Nijhoff. https://doi.org/10.1007/978-94-011-9630-7
Gadamer, H.-G. (1987). Neuere Philosophie II. Probleme – Gestalten. In H.-G. Gadamer, Gesammelte Werke (Bd. 4). Tübingen: Mohr.
Gotschlich, E. (1874). Aristoteles von der Einheit und Verschiedenheit der Zeit. Philosophische Monatshefte, IX(6), 285-290.
Heidegger, M. (1975). Die Grundprobleme der Phänomenologie. (F.-W. von Herrmann, Hrsg.). In M. Heidegger, Gesamtausgabe (GA) (Bd. 24). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (1976). Vom Wesen und Begriff der Φύσις. Aristoteles, Physik B, 1. In M. Heidegger, GA (Bd. 9, SS. 239-301). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (1993). Sein und Zeit. 17. Aufl. Tübingen: Niemeyer.
Heidegger, M. (2005). Phänomenologische Interpretation ausgewälter Abhandlungen des Aristoteles zur Ontologie und Logik. (G. Neumann, Hrsg.). In M. Heidegger, GA (Bd. 62). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Heidegger, M. (2007). Mein Weg in die Phänomenologie. In M. Heidegger, GA. Bd. 14 (SS. 91-102). Frankfurt a. M.: Klostermann.
Held, K. (1992). Zeit und Zahl. Der pythagoreische Zug im Zeitverständnis der Antike. In Zeiterfahrung und Personalität (SS. 15-22). (Hrsg. von Forum für Philosophie Bad Homburg). Frankfurt a. M.: Suhrkamp.
Held, K. (2007). Phenomenology of «Authentic Time» in Husserl and Heidegger. International Journal of Philosophical Studies, 15(3), 327-347. https://doi.org/10.1080/09672550701445191
Sonderegger, E. (1982). Simplikios: Über die Zeit. Ein Kommentar zum Corollarium de tempore. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. https://doi.org/10.13109/9783666251665
Sperling, K. (1888). Aristoteles' Ansicht von der psychologischen Bedeutung der Zeit untersucht an seiner Definition derselben als «Zahl der Bewegung». Marburg: Universitäts-Buchdruckerei.
Terletsky, V. (2013). TO PROTERON. On the Prehistory of the Concept of A priori. [In Ukrainian]. Sententiae, XXIX(2), 65-77.
Torstik, A. (1857). Hó pote ón. Ein Beitrag zur Kenntnis des aristotelischen Sprachgebrauch. Rheinisches Museum für Philologie, NF, 12, 161-173.
Torstik, A. (1867). Ueber die Abhandlung des Aristoteles von der Zeit, Phys. Δ 10ff. Philologus, XXVI, 446-523.
Volkmann-Schluck, K.-H. (1979). Die Metaphysik des Aristoteles. Frankfurt a. M.: Klostermann.
Volpi, F. (1978). Heidegger Verhältnis zu Brentanos Aristoteles-Interpretation. Die Frage nach dem Sein des Seienden. Zeitschrift für philosophische Forschung, 32(2), 254-265.
Wunderle, G. (1908). Die Lehre des Aristoteles von der Zeit. Philosophisches Jahrbuch, XXI, 34-55, 129-155.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 307
Переглядів анотації: 564
Опубліковано
2015-06-16
Як цитувати
Terletsky, V. (2015). Аристотелева теорія часу у світлі феноменологічної традиції. Sententiae, 32(1), 100–117. https://doi.org/10.22240/sent32.01.100
Номер
Розділ
СТАТТІ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
.jpg){kind=logo}
.png){kind=logo}
