Проєкт «метафізики звичаїв» Канта в систематичному та історичному контекстах

Віталій Терлецький

doi:10.31649/sent43.03.113

Автор(и)

Віталій Терлецький Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України https://orcid.org/0000-0003-3212-043X

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent43.03.113

Ключові слова:

Кант, метафізика звичаїв, етика, моральна метафізика, Philosophia practica universalis, entia moralia

Анотація

Концепт «метафізика звичаїв» Кант вперше оприлюднив у Критиці чистого розуму і далі обґрунтував його в інших творах. Проте ми можемо констатувати деякі відмінні особливості та перспективи цього проєкту. Є підстави виокремлювати три значення цього концепту: увесь проєкт чистої моральної філософії (МЗ1), пізній твір з такою самою назвою «Метафізика звичаїв» (1797) (МЗ2), розділ в Узасадненні (1785) про «Перехід від популярної звичаєвої світомудрості до метафізики звичаїв» (МЗ3). Очевидно, що МЗ2 і МЗ3 належать до МЗ1 як до цілого систематичного проєкту метафізики звичаїв. У кантознавстві утвердився погляд, ніби проєкт «метафізики звичаїв» Канта був «цілком новим», а сам концепт є «креатурою» Канта (Дж. Тонеллі, Р. Брандт). Натомість новітні дослідження показують, що цей проєкт належить до модерної традиції універсальної етики (Пуфендорф, Вольф і його школа).

Біографія автора

Віталій Терлецький, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України

канд. філос. н., старший науковий співробітник відділу історії філософії України

Посилання

Baumgarten, A. (1779). Metaphysica. Halle: Hemmerde.

Baumgarten, A. G. (1741). Gedancken vom Vernünfftigen Beyfall auf Academien. Halle: Hemmerde.

Baumgarten, A. G. (1760). Initia philosophiae practicae primae. Halle: Hemmerde.

Bittner, R. (2010). Das Unternehmen einer Grundlegung zur Metaphysik der Sitten. In O. Höffe (Hrsg.), Kants Grundlegung zur Metaphysik der Sitten. Ein kooperativer Kommentar (S. 13-30). Frankfurt a.M.: Klostermann.

Brandt, R. (1990). Kant als Metaphysiker. In V. Gerhardt (Hrsg.), Der Begriff der Politik. Bedingungen und Gründe politischen Handelns (S. 57-94). Stuttgart: Metzler.

Brandt, R. (2010). Immanuel Kant - Was bleibt? Hamburg: Meiner.

Canz, I. G. (1752). Disciplinae morales omnes. Francofurti, & Lipsiae: Berger.

Gottsched, J. Ch. (1762). Erste Gründe der gesammten Weltweisheit (Bd. II). Leipzig: Breitkopf.

Höffe, O. (2010). Kants nichtempirische Verallgemeinerung: zum Rechtsbeispiel des falschen Versprechens. In Höffe, O. (Hrsg.), Kants Grundlegung zur Metaphysik der Sitten. Ein kooperativer Kommentar (S. 206-233). Frankfurt a.M.: Klostermann.

Ilting, K.-H. (1978). Naturrecht. In O. Brunner, W. Conze, & R. Koselleck (Hrsg.), Geschichtliche Grundbegriffe (Bd. 4, S. 245-313). Stuttgart: Klett-Cotta.

Irrlitz, G. (2015). Kant-Handbuch. Leben und Werk. Berlin: Springer.

Jakob, L. H. (1794). Philosophische Sittenlehre. Halle: Hemmerde und Schwetschke.

Kant, I. (1900-). Gesammelte Schriften (Bd. 1-29). (Preußische Akademie der Wissenschaften, Deutsche Akademie der Wissenschaften zu Berlin, Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Hrsg.). Berlin: Reimer; de Gruyter.

Knutzen, M. (1747). Elementa philosophiae rationalis, seu logicae universalis, more geometrico demonstrate. Regiomonti, & Lipsiae: Hartung.

Kobusch, T. (1996). Sein, moralisches. In J. Ritter et al. (Hrsg.), Historisches Wörterbuch der Philosophie (Bd. 9, S. 237-247). Basel: Schwabe.

Kobusch, Th. (2019). Das Moralische: Der absolute Standpunkt. Kants Metaphysik der Sitten und ihre Herausforderung für das moderne Denken. In S. Josifović, & J. Noller (Hrsg.), Freiheit nach Kant: Tradition, Rezeption, Transformation, Aktualität (S. 54-92). Leiden, & Boston: Brill.

Kuehn, M. (2010). Kant’s Metaphysics of Morals. The history and signicance of its deferral. In Denis, L. (Ed.), Kant’s ‚Metaphysics of Morals‘. A Critical Guide (pp. 9-27). Cambridge: Cambridge University Press.

Meier, G. F. (1764). Allgemeine practische Weltweisheit. Halle: Hemmerde.

Palladini, F. (2000). Samuel Pufendorf als Moralphilosoph. Jahrbuch für Recht und Ethik, 8, 199-207.

Pufendorf, S. (1997). De officio hominis et civis. In S. Pufendorf, Gesammelte Werke (Bd. 2). (W. Schmidt-Biggemann, Hrsg.). Berlin: Akademie.

Pufendorf, S. (1998). De jure naturae et gentium. In S. Pufendorf, Gesammelte Werke (Bd. 4.1.). (W. Schmidt-Biggemann, Hrsg.). Berlin: Akademie.

Pufendorf, S. (2002). Eris Scandica. In Pufendorf, S. Gesammelte Werke (Bd. 5.). (W. Schmidt-Biggemann, Hrsg.). Berlin: Akademie.

Puls, H. (2016). Sittliches Bewusstsein und kategorischer Imperativ in Kants Grundlegung. Berlin, & Boston: de Gruyter.

Reimarus, H. S. (1756). Die Vernunftlehre. Hamburg: Bohn.

Schmidt-Biggemann, W. (2009). Praktische Philosophie als Provokation. Aufklärung, 21, 147-160.

Schönecker, D. (2016). Kant: Grundlegung III. Die Deduktion des kategorischen Imperativs. Freiburg, & München: Alber.

Schwaiger, C. (2005). Christian Wolffs ‚Philosophia practica universalis‘. Zu ursprünglichem Gehalt und späterer Gestalt einer neuen Grundlagendisziplin. In L. Cataldi Madonna (Hrsg.), Macht und Bescheidenheit der Vernunft. Beiträge zur Philosophie Christian Wolffs (S. 219-233). Hildesheim: Olms.

Schwaiger, C. (2001). Die Anfänge des Projekts einer ‚Metaphysik der Sitten‘. Zu den wolffianischen Wurzeln einer kantischen Schlüsselidee. In V. Gerhardt, R.-P. Horstmann & R. Schumacher (Hrsg.), Kant und die Berliner Aufklärung. Akten des IX. Internationalen Kant-Kongresses (Bd. 2, S. 52-58). Berlin, & New York: de Gruyter.

Timmermann, J. (2007). Appendix F: The project of a metaphysics of morals. In: J. Timmermann, Kant’s Groundwork of the Metaphysics of Morals. A Commentary (pp. 168-172). Cambridge: Cambridge University Press.

Tonelli, G. (1974). Kant’s Ethics as a Part of Metaphysics: A possible Newtonian Suggestion? With Some Comments on Kants’s “Dreams of a Seer”. In C. Walton & J. P. Anton (Eds.), Philoso-phy and the Civilizing Arts (pp. 236-263). Athens: Ohio University Press.

Welzel, H. (1986). Die Naturrechtslehre Samuel Pufendorfs. Berlin, & New York: de Gruyter.

Wolff, Ch. (1718). Ratio praelectionum in mathesin et philosophiam universam. Halae: Rengeriana.

Wolff, Ch. (1728). Discursus praeliminaris de philosophia in genere. In Ch. Wolff, Philosophia rationalis sive logica, methodo scientifica pertractata (pp. 1-104). Francofurti, & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1736). Vernünftige Gedanken von Gott, der Welt und der Seele des Menschen, auch allen Dingen überhaupt, den Liebhabern der Wahrheit mitgetheilet. Frankfurt, & Leipzig: s.n.

Wolff, Ch. (1738). Psychologia empirica methodo scientifica pertractata. Francofurti, & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1738-1739). Philosophia practica universalis, method scientifica pertractata (Partes 1 & 2). Francofurti, & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1740). Jus naturae, methodo scientifica pertractata (Vol. I). Francofurti, & Lipsiae: Renger.

Wood, A. (2002) The final form of Kant’s practical philosophy. In M. Timmons (Ed.), Kant’s Metaphysics of Morals. Interpretative Essays (pp. 1-21). Oxford: Oxford University Press.

Wundt, M. (1945). Die deutsche Schulphilosophie im Zeitalter der Aufklärung. Tübingen: Mohr.