РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО. «УЧЕННЯ ПРО НАУКУ 1804²» Й. Ґ. ФІХТЕ ЯК СПРОБА НЕРЕФЛЕКСІЙНОЇ ТЕОРІЇ САМОСВІДОМОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ГАЙДЕЛЬБЕРЗЬКУ ШКОЛУ

Анотація

Стаття присвячена Фіхтевій спробі розробити нерефлексійну теорію самосвідомості та впливові цієї теорії на трансцендентально-філософську дискусію про самосвідомість у рамцях Гайдельберзької школи (Д. Генрих, У. Потаст, М. Франк). Уже на початку свого дослідницького шляху Фіхте намагався обґрунтувати, що рефлексія не може бути сутністю самосвідомості, яка, отже, не становить додаткового знання, яке слід досягати в актах другого рівня. У пізньому дослідженні Фіхте спробував розгорнути цю думку до рівня теорії, завдяки якій намагався пояснити, як можна щось знати напевно, якщо засада будь-якого знання – нерефлексійна та непредметна. Ця Фіхтева спроба справила непрямий вплив на представників Гайдельберзької школи, які спробували прояснити нерефлексійність самосвідомості. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Гусерль Е. Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки / Пер. з нім. і післямова В. Кебуладзе. – К.: ППС-2002, 2009. – 356 с. Гуссерль Э. Картезианские размышления / Пер. с нем. Д.В. Скляднева. – СПб.: Наука, 2001. – 320 с. Кебуладзе В. Феноменологія досвіду / Відп. ред. А. Лой. – К.: Дух і Літера, 2011. – 280 с. Лембек К.-Х. «Естественные мотивы» трансцендентальной установки? К проблеме метода в фе-номенологии // Феноменологія і філософський метод. – К.: Тандем, 2000. – С. 195–212. ЛІТЕРАТУРА Богачов А. Щодо трансценденталізму раннього Гайдеґера // Δόξα / Докса. – 2009. – Вип. 14. – С. 157–164. Іващенко І. Значення другого циклу доповідей «Учення про науку» 1804 року для теоретичної філософії Й. Ґ. Фіхте // Sententiae. – Вінниця, 2011. – № ХХІV, 1/2011. – С. 208–214. Рьод В. Шлях філософії: з ХVII по ХІХ століття / Пер. з нім. В. Терлецького та О. Вєдрова. – Київ: Дух і Літера, 2009. – 388 с. Фіхте Й.Ґ. Учення про науку. Друга доповідь 1804 р. / пер. з нім. І. Іващенка // Sententiae. – Вінниця, 2011. – № ХХІV, 1/2011. – С. 181–207. Asmuth C. Das Begreifen des Unbegreiflichen. Philosophie und Religion bei Johann Gottlieb Fichte 1800–1806. – Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog, 1999. – 411 S. Baumanns P. J. G. Fichte. Kritische Gesamtdarstellung seiner Philosophie. – Freiburg (Breisgau); München: Alber, 1990. – 464 S. Beeler-Port J. Zum Stellenwert der Grundlage aus der Sicht von 1804. Eine Interpretation des Wechsels von analytisch-syntetischer und genetischer Methode in § 5 der Grundlage // Fichte-Studien. – 1997. – Bd. 10. – S. 335–350. Danz C. Das Bild als Bild. Aspekte der Phänomenologie Fichtes und ihre religionstheoretischen Konsequenzen // Fichte-Studien. – 2000. – Bd. 18. – S. 1–17. Fichte J.G. Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre: als Handschrift für seine Zuhörer (1794). – Hamburg: Meiner, 1997. – 260 S. Fichte J.G. Die Wissenschaftslehre: 2. Vortrag im Jahre 1804 vom 16. April bis 8. Juni. – Hamburg: Meiner, 1986. – 314 S. Fichte J. G. The Science of Knowing: J.G. Fichte’s 1804 lectures on the Wissenschaftslehre [translated by Walter E. Wright]. – Albany: State University of New York Press, 2005. – X, 260 p. Frank M. Ansichten der Subjektivität. – Berlin: Suhrkamp, 2012. – 420 S. Heidegger M. Sein und Zeit. – Tübingen: Max Niemeyer Verlag, 2001. – 450 S. Henrich D. Fichtes ursprüngliche Einsicht // Subjektivität und Metaphysik. Festschrift für Wolfgang Cramer. – Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 1966. – S. 188–232. Henrich D. Selbstbewusstsein. Kritische Einleitung in eine Theorie // Hermeneutik und Dialektik. Hans Georg Gadamer zum 70. Geburtstag. Band 1. – Tübingen: Mohr, 1970. – S. 257–284. Henrich D. Denken und Selbstsein. Vorlesungen über Subjektivität. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2007. – 380 S. Henrich D. Between Kant and Hegel. Lectures on German Idealism. – Cambridge, Massachusetts/ London, England: Harvard University Press, 2008. – 342 p. Ivaldo M. Fichte. L’assoluto e l’immagine. – Roma: Edizioni studium, 1983. – 160 p. James W. Does “consciousness” exist? // Esseays in Radical Empiricism. – New York, London, Bombay, and Calcutta: Longmans, Green, and Co, 1912. – P. 1–38. Janke W. Fichte. Sein und Reflexion – Grundlagen der kritischen Vernunft. – Berlin: Walter de Gruyter & Co., 1970. – 431 S. Janke W. Die dreifache Vollendung des deutschen Idealismus: Schelling, Hegel und Fichtes ungeschriebene Lehre. – Amsterdam: Rodopi, 2009. – X, 374 S. Kant I. Kritik der reinen Vernunft. – Hamburg: Meiner, 1998. – XXIV, 998 S. Lütterfelds W. Fichtes Konzept absoluter Einheit (1804) – ein performativer Selbstwiderspruch? // Fichte-Studien. – 1994. – Bd. 6. – S. 401–422. Pareyson L. Fichte. Il sistema della libertà. – Milano: Mursia, 1976. – 424 p. Pothast U. Über einige Fragen der Selbstbeziehung. – Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 1971. – 121 S. Pothast U. Lebendige Vernünftigkeit. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1998. – 284 S. Russell B. Knowledge by Acquaintance and Knowledge by Description // Proceedings of the Aristotelian Society. – 1911. – Vol. XI. – P. 108–128. Schlösser U. Das Erfassen des Einleuchtens. – Berlin: Philo Verlagsgesellschaft mbH, 2001. – 188 S. Siep L. Hegels Fichtekritik und die Wissenschaftslehre von 1804. – Freiburg/München: Verlag Karl Alber GmbH, 1970. – 115 S. Widmann J. Die Grundstruktur des transzendentalen Wissens. Nach Johann Gottlieb Fichtes Wissenschaftslehre 18042. – Hamburg: Meiner, 1987. – 331 S. Zahavi D. The Heidelberg School and the Limits of Reflection // Consciousness. From Perception to Reflection in the History of Philosophy / ed. by Sara Heinämaa, Vili Lähteenmäki and Pauliina Remes. – Dordrecht: Sprenger, 2007. – P. 267–287.