Покора і влада розуму: парафраз Паскаля

Анотація

У статті порівнюються концепції раціональності, створені Декартом і Паскалем. Порівняння відбувається у контексті проблеми зв’язку модерних концепцій розуму і раціональності як різновиду влади. Автор вказує, що вперше обґрунтована Декартом фундаментальна очевидність ratio, яку визначено як ототожнення влади розуму із діями, що відповідають справжній суті самих речей, може розглядатися як основа цього тлумачення. Далі автор реконструює п’ять кроків обґрунтування, що ведуть до формулювання Декартової метафізичної тези ego cogito ergo sum – вихідної очевидності розуму. Саме ця вихідна очевидність зумовлює панівний і визначальний характер розуму як начала людини у філософії Декарта. Автор протиставляє Декартовій метафізиці розуму Паскалеву концепцію раціональності, котра спирається не на вихідну, а на останню очевидність розуму: існування відмінних від нього начал, в узгодженні із якими полягає правдива сила розуму. Доведено, що Паскаль опонує Декартові не через заперечення сили і значущості розуму, а на підставі реінтерпретації його всемогутності. Обґрунтовано, що Паскалева концепція раціональності є взірцем критики бачення розуму як влади, а також важливим ресурсом для відповідних сучасних філософських дискусій.