Формування філософського поняття системи: Бартоломей Кекерман

Анотація

У статті доведено, що розроблене Бартоломеєм Кекерманом поняття системи має нормативний характер, що припускає, втім, тісний зв'язок дидактичних, методичних, гносеологічних і онтологічних аспектів цього поняття. Згідно з автором, єдність цих аспектів гарантується онтологічними передумовами, зокрема – поглядом на природу як на гармонійне ціле, що визначає порядок системи. Автор визнає новаторською Кекерманове трактування системи як родового поняття для позначення природи філософії. За Кекерманом, суть філософії складають нормативні принципи-приписи, що формують її, а не набута здатність (habitus). Поняття філософії як системи приписів альтернативне схоластичній вимозі починати дослідження з дефініцій поняття філософії, її природи і предмета. Оскільки філософія є агрегат дисциплін, а не щось просте, визначити її поняття неможливо. Щоб уникнути синкретизму, Кекерман вимагає привести кожну з цих дисциплін у систему, а потім погодити їх. Хоча приписи визначають форму й суть усякої дисципліни, а також формують відповідні вміння, автор виступає проти суто формального потрактування Кекерманового поняття системи. Адже форма у Кекермана розуміється вже не як щось чисто інтелігібельне, а як система норм, як те, що може бути записане, передане іншим і сприйняте ними. Крім того, приписи одних наук можуть поставати матеріалом для інших наук. Основну мету Кекермана автор бачить у побудові такої системи філософії, яка зважала би на всі вимоги, висунені його великими попередниками. Автор також доводить, що Кекерман, на відміну від еклектиків, підкреслював примат форми над змістом і використовував метод a priori, еклектики ж відштовхувалися переважно від досвіду, орієнтувалися на поняття відкритої системи й використовували метод a posteriori.