Проблеми легітимації історико-філософського дискурсу. Історія філософії в інтерпретації Мальбранша
DOI:
https://doi.org/10.31649/sent08.01.096Анотація
Автор статті ставить за мету з’ясувати причини сучасної реабілітації історії філософії, а також описати чинники, що сприяли негативному ставленню до неї в минулому. Аналіз факторів та пресупозицій критики важливості історії філософії засновано на позиції Н.Мальбранша, який розумів історико-філософський дискурс як марне читання філософських текстів. Заняття історією філософії протилежне критичному осмисленню змісту.Також для Мальбранша існують проблеми неможливості опануваннявсіх учень минулого, відсутності як цінності в знанні про міркування окремого філософа, так і критерію відбору інтерпретацій філософського вчення. Автор доходить висновку, що єдине, чим може бути історія філософії як рефлексія лишень у точці «тепер», є її постійна самолеґітимація, тому що це єдиний спосіб зберегти її причетність до філософії.
Посилання
Descartes, R. (1989). Works in 2 volumes (Vol. 1). [In Russian]. Moscow: Mysl.
Hegel, G. W. F. (2001). Lectures on the history of philosophy (Vol. 1). [In Russian]. Saint Petersburg: Nauka.
Jaspers, K. (2000). Weltgeschichte der philosophie. [In Russian]. Saint Petersburg: Nauka.
Malbranche, N. (2001). The search after truth (Vol. 1-2). [In Ukrainian]. Kyiv: Port-Royal.
Yaroshovets, V., & Bychko, I. (2003). History, philosophy, history of philosophy. [In Ukrainian]. Filosofska dumka, (2), 14-35.
Yaroshovets, V. I. (Ed.) (2002). History of philosophy. [In Ukrainian]. Kyiv: PARAPAN.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 39
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).