Душа, що мислить, і всемогутність Божа. Два мотиви в обґрунтуванні метафізики у Декарта

Автор(и)

  • Андрій Баумейстер Київський національний університет імені Тараса Шевченка https://orcid.org/0000-0002-9389-0860

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent01.01.203

Ключові слова:

Декартова метафізика субстанції, платонізм, Дунс Скот, Вільям Оккам, філософія Модерну

Анотація

Автор розглядає Декартове вчення як одну з перших спроб синтезувати нову ідею науки галілеївського зразка із традицією антично-середньовічної метафізики. Це вимагало поєднання низки тенденцій, дві з яких – розгляд мислення як головного атрибуту безтілесної субстанції і розгляд Божої всемогутності як повсякчасного контексту людського пізнання. На основі Платонових діалогів у статті доведено, що перша тенденція (заснована на тезі про неможливість вивести вічні істини з чуттєвого досвіду) вказує на платонічні мотиви в мисленні Декарта. Друга тенденція (представлена тезою про можливість прямого інтуїтивного споглядання), постає як похідна від тез Дунса Скота і Окама про визначальну роль необмеженої благодаті в обґрунтуванні здатності людини інтуїтивно пізнавати контингентні факти. Автор доводить, що ці тенденції, попри належність до різних традицій, поєднані в Декарта  нерозривним синтезом, яким є живий досвід мислячої душі перед лицем божественної всемогутності.

Посилання

Beierwaltes, W. (1965). Proklos. Grundzuege seiner Metaphysik. Frankfurt am Main: Klostermann.

Beierwaltes, W. (1991). Selbsterkenntnis und Erfahrung der Einheit. Plotins Enneade V 3. Frankfurt am Main: Klostermann.

Darmstadt: Kohlhammer.

Descartes, R. (1989). Works in 2 volumes (Vol. 1). [In Russian]. Moscow: Mysl.

Descartes, R. (1999). Meditations on first philosophy. [In Russian]. Saint Petersburg: Abris-Kniga.

Flasch, K. (1995). Das philosophische Denken im Mittelalter. Von Augustin zu Machiavelli. Stuttgart: Reclam.

Gadamer, H.-G. (1985). Vorgestalten der Reflexion. In H.-G. Gadamer, Gesammelte Werke. Griechische Philosophie I (Bd.6, SS. 116-128). Tuebingen.

Gadamer, H.-G. (1996). Der Anfang der Philosophie. Stuttgart: Reclam.

Gadamer, H.-G. (Hrsg). (1989). Philosophisches Lesebuch.(Bd.2). Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch.

Heimsoeth, H. (1958). Die sechs grossen Themen der abendlaendischen Metaphysik.

Kueng, H. (1984). Existiert Gott? Muechen, & Zuerich.

Lebedev, A. V. (Ed.). (1989). Fragments of early Greek philosophers. [In Russian]. Moscow: Nauka.

Leibniz, G. W. (1984). Works in 4 volumes (Vol. 3). [In Russian]. Moscow: Mysl.

Ockham, W. (1996). Texte zur Teorie der Erkenntnis und der Wissenschaft. Stuttgart: Reclam.

Oehler, K. (1984). Der Unbewegte Beweger des Aristoteles. Frankfurt am Main: Klostermann. https://doi.org/10.3196/9783465016403

Oeing-Hanhoff, L. (1986).Rene Decartes: Die Neubegruendung der Metaphysik. In J. Speck (Hg.), Grundprobleme der grossen Philosophen der Neuzeit I. (SS. 35-73). Goettingen: Reclam.

Roed, W. (1992). Der Gott der reinen Vernunft. Die Auseinandersetzung um den ontologischen Gottesbeweis von Anselm bis Hegel. Muenchen: Beck.

##submission.downloads##

Переглядів анотації: 50

Опубліковано

2000-06-26

Як цитувати

Баумейстер, А. (2000). Душа, що мислить, і всемогутність Божа. Два мотиви в обґрунтуванні метафізики у Декарта . Sententiae, 1(1), 203–225. https://doi.org/10.31649/sent01.01.203

Номер

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.