Вольф і еклектицизм: від поняття відкритої системи до систематичного інтелекту

Сергій Секундант

doi:10.31649/sent40.02.006

Автор(и)

Сергій Секундант Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова http://orcid.org/0000-0001-6724-4956

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent40.02.006

Ключові слова:

Христіан Томазій, І. Х. Штурм, Лейбніц, систематичний еклектицизм, спекулятивний критицизм, реформа філософії, стиль філософствування

Анотація

У статті (1) порівняно програми реформування філософії, розроблені Християном Вольфом і представниками школи еклектицистів (ХVІІІ ст.), (2) розкрито критичні підстави понять системи, властивих зазначеним програмам, і (3) оцінено перспективи подальшого розвитку цих понять. Хоча Вольф часто виявляє непослідовність, у цілому він, усе ж, ближчий до Декарта і Ляйбніца, а отже, до платонівської традиції. Еклектицисти, навпаки, стоять ближче до перипатетичної традиції, а отже, до емпіризму.

З точки зору історії філософської методології, програма Вольфа поєднує картезіанство й німецьку традицію методичного мислення (Й. Юнґ, Е. Вайґель і Ляйбніц), орієнтовані на математику. Еклектицисти, навпаки, використовували модернізовану діалектичну модель (поєднану з принципом історизму), застосувавши її до історії філософії. Якщо програма еклектицистів орієнтувалася на критичний відбір знань членами «наукової спільноти» і на поняття відкритої системи, то у Вольфа синтез знань здійснюється на основі строгого методу. Вольф висуває принципово нову ідею універсальної системи, засновану на нових нормативних вимогах до системоутворювального принципу, а саме: він повинен бути фундаментальним, загальнозначущим і іманентним системі знань.

Вольф не відкидає критичну програму еклектиків. У полеміці з ними він намагається довести, що успішне здійснення їхньої програми можливе тільки за наявності базової системи істин і надійного методу. У трактаті «Про різницю між систематичним і несистематичним інтелектом» Вольф заклав основи «систематичного еклектицизму» і «спекулятивного критицизму», який отримав своє обґрунтування в працях «класиків німецького ідеалізму», перш за все в К. Л. Райнхольда і Геґеля.

Біографія автора

Сергій Секундант, Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова

д.філос.н, професор

Посилання

Albrecht, M. (1994). Eklektik: Eine Begriffsgeschichte mit Hinweisen auf die Philosophie- und Wis-senschaftsgeschichte. Stuttgart-Bad Canstatt: Fromman-Holzboog.

Albrecht, M. (2011). Einleitung in: Wolff, Christian. De differentia intellectus systematici et non systematici. Aufklärung, 23, 229-245.

Felice, F. de. (2016). Il principio di ragion sufficiente considerazioni sulla concezione Wolffiana. Rivista di Filosofia Neo-Scolastica, 108(1), 91-113.

Gerlach, H.-M. (2001). Eklektizismus oder Fundamentalphilosophie? Die alternativen Wege von Christian Thomasius und Christian Wolff im philosophischen Denken der deutschen Frühauf-klärung an der Universität Halle. In H.-M. Gerlach (Ed.), Aufklärung (Bd. 12-2, pp. 9-26). Hamburg: Felix Meiner.

Lange, J. (1724). Bescheidene und ausführliche Entdeckung der falschen und schädlichen Philoso-phie in dem Wolffianischen Systemate Metaphysico von Gott, der Welt und dem Menschen. Halle: Wähsenhauser.

Lipsius, J. (1604). Manuductionis ad Stoicam Philosophiam Libri Tres, L. Annaeo Senecae, aliis-que scriptoribus illustrandis. Parisiis: Hadrianum Perier.

Madonna, L. C. (2018). Die Zwei Logiken. In R. Theis, & A. Aichele (Eds.), Handbuch. Christian Wolff (pp. 93-114). Wiesbaden: Springer.

Micraelius, J. (1653). Lexicon philosophicum terminorum philosophis usitatorum. Jena: Freyschmid.

Risse, W. (1970). Die Logik der Neuzeit, II. Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog.

Secundant, S. (2010). Logic and metaphysics by Ch. Crusius. [In Russian]. Filosofska dumka-Sententiae: Historico-philosophical Special Issue, (I), 89-112.

Secundant, S. (2013). Leibniz's epistemology in its normative-critical foundations. [In Russian]. Odessa: House of Books.

Secundant, S. (2016). Johann Christoph Sturm: Eclecticism as a Philosophical Ideology and Meth-odological Program. [In Russian]. Epistemology & Philosophy of Science, 48(2), 104-120. https://doi.org/10.5840/eps201648212

Secundant, S. (2016). Zum Begriff der praktischen Logik und der reinen praktischen Vernunft bei Leibniz. In Für unser Glück oder das Glück anderer. Vorträge des X. Internationaler Leib-niz-Kongress Hannover 18-23. Juli 2016. in 6 Bände (Bd. 2, pp. 43-58). Hildesheim, Zürich, New York: Georg Olms.

Secundant, S. (2017). Christian Thomasius: logic as the doctrine of reason. [In Russian]. Sententiae, 36(2), 6-17. https://doi.org/10.22240/sent36.02.006

Sekundant, S. (2002). Philosophia protonoetica by Joachim Jung. On the problem of the formation of modern philosophy’s methodological principles. [In Russian]. Sententiae, 5(1), 10-22.

Sekundant, S. (2008). “Paedagogia mathematica” vs “Topica universalis” (education reform in the context of the 16-17th century philosophy). [In Ukrainian]. Filosofska dumka, (5), 52-63.

Sekundant, S. (2009). “On methods” by J. Zabarella. In I. T. Kasavin (Ed.), Encyclopedia of Episte-mology and Philosophy of Science (pp. 621-623). [In Russian].Moscow: Canon +.

Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zur Hofphilosophie, oder kurzer Entwurff und die ersten Linien von der Klugheit zu bedenken und vernünftig zu schliessen. Frankfurt und Leipzig: Johann Bauern.

Vollrath, E. (1962). Der Gliederung der Metaphysik in eine Metaphysica generalis und eine Meta-physica specialis. Zeitschrift für philosophische Forschung, 16(2), 258-284.

Vossius, G. J. (1658). De philosophia et philosophorum sectis. Hagae-Comitis: Adrianum Ulack.

Wolff, Ch. (1729). Horae subsecivae Marburgenses, anni MDCC XXIX, quibus Philosophia ad publicam privatamque utilitatem aptatutr. Francoforti & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1740). Philosophia rationalis sive Logica, methodо scientifico pertractata. 3 Ed. Fran-cofuti & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1755). Philosophia practica universalis, methohdo mathematico conscripta. In Meletema-ta mathemtico-philosophica (pp. 188-223). Halle: Renger.

Wolff, Ch. (2011). De differentia intellectus systematici et non systematici. Aufklärung, 23, 246-301.

Zenker, K. (2012). Denkfreiheit: Libertas philosophandi in der deutschen Aufklärung. Hamburg: Felix Meiner.