Християн Томазій: логіка як учення про рацію
DOI:
https://doi.org/10.22240/sent36.02.006Ключові слова:
Християн Томазій, логіка, вчення про рацію, німецький емпіризм, еклектизм, еклектична методологіяАнотація
У цій статті логіка Томазія оцінюється не в контексті становлення сучасної формальної логіки, а як одна з перших спроб побудови неформальної логіки чи теорії аргументації. Томазієва реформа логіки становила частину відповідної реформи філософії, спрямованої на звільнення людини від передсудів і на формування творчої особистості. Автор стверджує, що логіку Томазія не можна вважати психологічною чи психологічно-юридичною. Вона є радше теоретико-пізнавальною й орієнтована переважно на філософський дискурс. Мета такої логіки полягає у відокремленні істинного від хибного, ймовірного від неймовірного. Вона базується на антропологічних засадах. Побудована на гносеологічних принципах емпіризму, Томазієва антропологія здійснює критичні функції: вона спрямована проти формалізму й методизму традиційної логіки. Осягнута як вчення про людську рацію, логіка Томазія покликана служити інструментом критики у змістовному раціональному дискурсі, включно й зі філософським, і як така стає базисом усієї філософії.Посилання
Haaparanta, L. (2009). Development of Logic. Oxford: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195137316.001.0001
Lehmann-Brauns, S. (2004). Weisheit in der Weltgeschichte. Philosophiegeschichte zwischen Ba-rock und Aufklärung. Tübingen: Niemeyer.
Menzel, W. W. (1996). Vernakuläre Wissenschaft: Christian Wolffs Bedeutung für die Herausbil-dung und Durchsetzung des Deutschen als Wissenschaftssprache. Tübingen: Niemeyer. https://doi.org/10.1515/9783110941036
Petersen, P. (1921). Geschichte der Aristotelischen Philosophie im Рrotestantischen Deutschland. Leipzig: Meiner.
Schenk, G., & Meier, R. (Eds.). (2008). Psychologisch-Juristische Richtung der Logik im 18. Jahrhundert in Halle: Thomasius, Buddeus, Sperlette, Schneider, Grundling, Heineceius. Halle: Schenk.
Schmidt-Biggemann, W. (1988). Zwischen dem Möglichen und dem Tatsächlichen. Rationalis-mus und Eklektizismus, die Hauptrichtungen der deutschen Aufklärungsphilosophie. In W. Schmidt-Biggemann, Theodizee und Tatsachen. Das philosophische Prophil der deut-schen Aufklärung (SS. 7-57). Frankfurt am Main.
Schneiders, W. (1993). Vorwort. In Ch. Thomasius, Ausgewälte Werke. Bd. 1: Introduction ad philosophiam aulicam. Hildesheim, Zürich, & New York: Olms.
Scholz, L. (2002). Das Archiv der Klugheit: Strategien des Wissens um 1700. Tübingen: Niemeyer. https://doi.org/10.1515/9783110953497
Thomasius, Ch. (1688). Introductio ad philosophiam aulicam, seu lineae primae libri de prudentia cogitabdi et ratiocinandi. Lipsiae: Apud Autorem.
Thomasius, Ch. (1699). Einleitung zu der Vernunft-Lehre. Halle: Christoph.
Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zu Hof-Philosophie. Frankfurt, & Leipzig: Bauer.
Thomasius, Ch. (1713). Höchstnöthige Cautelen. Halle im Magdeburg: Renger.
Thomasius, Ch. (1773). Dissertationum academicarum varii inprimis iuridici argumenti. Halae Magdeburgae: Gebaueri et Filii.
Zart, G. (1881). Einfluß der englischen Philosophie seit Bacon auf die deutsche Philosophie des 18. Jahrhunderts. Berlin: Dümmler.
Lehmann-Brauns, S. (2004). Weisheit in der Weltgeschichte. Philosophiegeschichte zwischen Ba-rock und Aufklärung. Tübingen: Niemeyer.
Menzel, W. W. (1996). Vernakuläre Wissenschaft: Christian Wolffs Bedeutung für die Herausbil-dung und Durchsetzung des Deutschen als Wissenschaftssprache. Tübingen: Niemeyer. https://doi.org/10.1515/9783110941036
Petersen, P. (1921). Geschichte der Aristotelischen Philosophie im Рrotestantischen Deutschland. Leipzig: Meiner.
Schenk, G., & Meier, R. (Eds.). (2008). Psychologisch-Juristische Richtung der Logik im 18. Jahrhundert in Halle: Thomasius, Buddeus, Sperlette, Schneider, Grundling, Heineceius. Halle: Schenk.
Schmidt-Biggemann, W. (1988). Zwischen dem Möglichen und dem Tatsächlichen. Rationalis-mus und Eklektizismus, die Hauptrichtungen der deutschen Aufklärungsphilosophie. In W. Schmidt-Biggemann, Theodizee und Tatsachen. Das philosophische Prophil der deut-schen Aufklärung (SS. 7-57). Frankfurt am Main.
Schneiders, W. (1993). Vorwort. In Ch. Thomasius, Ausgewälte Werke. Bd. 1: Introduction ad philosophiam aulicam. Hildesheim, Zürich, & New York: Olms.
Scholz, L. (2002). Das Archiv der Klugheit: Strategien des Wissens um 1700. Tübingen: Niemeyer. https://doi.org/10.1515/9783110953497
Thomasius, Ch. (1688). Introductio ad philosophiam aulicam, seu lineae primae libri de prudentia cogitabdi et ratiocinandi. Lipsiae: Apud Autorem.
Thomasius, Ch. (1699). Einleitung zu der Vernunft-Lehre. Halle: Christoph.
Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zu Hof-Philosophie. Frankfurt, & Leipzig: Bauer.
Thomasius, Ch. (1713). Höchstnöthige Cautelen. Halle im Magdeburg: Renger.
Thomasius, Ch. (1773). Dissertationum academicarum varii inprimis iuridici argumenti. Halae Magdeburgae: Gebaueri et Filii.
Zart, G. (1881). Einfluß der englischen Philosophie seit Bacon auf die deutsche Philosophie des 18. Jahrhunderts. Berlin: Dümmler.
##submission.downloads##
-
PDF (Російська)
Завантажень PDF: 481
Переглядів анотації: 799
Опубліковано
2017-12-16
Як цитувати
Secundant, S. (2017). Християн Томазій: логіка як учення про рацію. Sententiae, 36(2), 6–17. https://doi.org/10.22240/sent36.02.006
Номер
Розділ
СТАТТІ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
.jpg){kind=logo}
.png){kind=logo}
