ВАВІЛОНСЬКА ВЕЖА ЯК ПРИКЛАД РЕЇЗМУ

Анотація

Побудова вежі у Вавилоні постає проявом творчості, що, на рівні задуму, є цілком порівнянною з творчістю Бога. Можна припустити, що результатом такої творчості виявився розподіл колись єдиної мови, що може слугувати підтвердженням креаціаністської концепції створення через слово. З позицій історичної граматики простежено еволюцію означувальних вислов¬лювань аж до дескрипції. На відміну від Расела, стверджується, що у випадку з виображеними предметами дескрипція зазнає не сенсового, а онтоло¬гічного краху. До того ж результату призводить і конструювання штучних мов, спроможних створювати віртуальні предмети. Тож лінгвістична творчість, що замінила творчість естетичну, не лише переконливо засвідчує існування захисного механізму мови, що заважає створенню предметів, але й посилює цей механізм. Підтвердженням цього є зменшення кількості природних мов. Головна теза полягає у тому, що зміна естетичної творчості лінгвістичною постає як новий етап, що його слід, в історико-філософському плані, назвати апофатичною філософією, головний предмет якої – вивчення внутрішніх механізмів, що захищають мову від створення речей (реїзму). ЛІТЕРАТУРА Аристотель Об истолковании // Аристотель Соч. в 4-х т. – М.: Мысль. – Т. 2. – 1978. – С. 91–116. Арно А., Николь П. Логика или Искусство мыслить. – М.: Наука. – 1991. – 414 с. Библия: Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета / стереотипн. изд. с Библии 1968 года – М.: изд-во Московской патриархии. – 1988. – 1372 с. Гумбольдт В. О различении строения человеческих языков и его влияния на духовное развитие человеческого рода // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях, Ч. І. — М.: Просвещение. – 1960. – С. 85–105. Иоганнес Ф. История письма. – М.: Наука. – 1979. – 464 с. Лейбниц Г. Некоторые логические трудности // Лейбниц Г. Соч. в 4-х т. – М: Мысль. – Т. 3. – 1984. – С. 623–631. Brentano F. Miklosich über subjektlose Sätze // Psychologie vom empirischen Stadpunkt, Bd. II / hrsg. von O. Kraus. – Leipzig: Meiner. – 1874. – p. 183–196. Geach P. Nazwy i orzeczniki // Semiotyka polska: 1894–1969. – Warszawa: PWN. – 1971. – S. 283–290. Leibniz G.W.Opuscules et fragments inedits / éd. Couturat L. – Paris: F. Alcan. – 1903. – 683 р. (Цит. по Stankiewicz E. Czesci mowy w filozofii gramatyki // Znaczenie i prawda. Rozprawy semiotyczne. – Warszawa : PWN. – 1994. – S. 169.)