АСИМЕТРИЧНІСТЬ ТОТОЖНОСТІ. МІРКУВАННЯ ЩОДО КАНТОВОЇ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ ДЕДУКЦІЇ

Ivan Ivashchenko

doi:10.22240/sent28.01.007

АСИМЕТРИЧНІСТЬ ТОТОЖНОСТІ. МІРКУВАННЯ ЩОДО КАНТОВОЇ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ ДЕДУКЦІЇ

Автор(и)

Ivan Ivashchenko Університет Мартина Лютера (Гале) http://orcid.org/0000-0002-7146-6831

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent28.01.007

Ключові слова:

Кант, Тугендгат, трансцендентальний аргумент, веритативна симетрія, свідомість, самосвідомість, перша особа однини

Анотація

Мета статті полягає у проясненні потенціалу Кантового трансцендентального арґументу стосовно «арґументу симетрії» Ернста Туґендгата. Суть Туґендгатового арґументу міститься у гіпотезі, що релевантний епістемічний вжиток першої особи однини у реченнях із такою структурою як «Я знаю: я φ» (де φ позначає розмаїті стани свідомості) має сенс лише тоді, коли хтось інший може вжити це речення, замінюючи «я φ» на «він φ», маючи на увазі «мене» із перспективи першої особи. Туґендгат називає цей принцип «веритативною симетрією». Отже, Туґендгат припускає, що самосвідомість можна описати у термінах предметного знання. Таке припущення призводить до низки проблем. З одного боку, безпосереднім наслідком такої гіпотези є уречевлення самознання з огляду на вимогу приписувати його якомусь предметові (станові свідомості). З іншого, ми не можемо пояснити осмислений вжиток першої особи однини, а також зв’язок між предметним знанням і самознанням другого рівня (вищого порядку), якого ми маємо досягати, спостерігаючи за певними ментальними станами.

Біографія автора

Ivan Ivashchenko, Університет Мартина Лютера (Гале)

кандидат філософських наук, студент маґістеріуму

Посилання

Baum, M. (1986). Deduktion und Beweis in Kants Transzendentalphilosophie: Untersuchungen zur Kritik der reinen Vernunft. Königstein i. Ts.: Hain Verlag bei Athenäum.

Carl, W. (1998). Die transzendentale Deduktion in der zweiten Auflage (B 129-169). In G. Mohr, & M. Willaschek (Hrsg.), Immanuel Kant: Kritik der reinen Vernunft (S. 189-217). Berlin: Akademie Verlag.

Cramer, K. (1990). Über Kants Satz: Das: Ich denke, muß alle meine Vorstellungen begleiten können. In K. Cramer (Hrsg.), Theorie der Subjektivität (1. Aufl., S. 167-202.). Frankfurt am Main: Suhrkamp.

Henrich, D. (1969). The Proof-Structure of Kant’s Transcendental Deduction. The Review of Metaphysics, 22(4), 640-659.

Kant, I. (1981). Kritik der reinen Vernunft. Hamburg: Meiner.

Nowotny, V. (1981). Die Struktur der Deduktion bei Kant. Kant-Studien, 72(1), 270-279. https://doi.org/10.1515/kant.1981.72.1-4.270

Tugendhat, E. (1989). Selbstbewußtsein und Selbstbestimmung. Sprachanalytische Interpretationen. Frankfurt am Main: Suhrkamp.

##submission.downloads##

PDF
Завантажень PDF: 178

Переглядів анотації: 427

Опубліковано

2013-06-16

Як цитувати

Ivashchenko, I. (2013). АСИМЕТРИЧНІСТЬ ТОТОЖНОСТІ. МІРКУВАННЯ ЩОДО КАНТОВОЇ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНОЇ ДЕДУКЦІЇ. Sententiae, 28(1), 7–29. https://doi.org/10.22240/sent28.01.007

Завантажити посилання

Номер

Том 28 № 1 (2013): SENTENTIAE

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:

Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).