Криза раціональности як симптом кризи системности.

Тетяна Метельова

doi:10.31649/sent08.01.017

Криза раціональности як симптом кризи системности.

Автор(и)

Тетяна Метельова НАН України https://orcid.org/0000-0002-0459-4841

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent08.01.017

Анотація

Авторка в статті показала, що пошук нових, некласичних форм раціональности – це симптом кризи системности в бутті людини. Раціоналізм є світоглядним відповідником системного буття людини, а межі раціоналізму збігаються з межами системности. Авторка, звертаючись до філософії постмодерну, довела, що людське буття не вичерпується системністю. Наукові обшири загального, ratio поступаються іншим горизонтам – естетичним, моральним, містичним тощо. Культуротворче буття нині заявило про себе як єдине справді людське, надсистемне буття-у-свободі, логіка якого не вичерпується раціональністю. Криза раціональності призвела до розуміння людини як такої, що не потребує жодних настанов і найвищим виявом її необмеженої свободи є власне неспричинюване самообмеження.

Посилання

Adorno, Th., & Horkheimer, M. (1973). Negative Dialectics. New York: Continuum.

Descombes, V. (2000). Modern French Philosophy. [In Russian]. Moscow: Ves mir.

Ilin, I. (1996). Poststructuralism. Deconstructivism. Postmodernism. [In Russian]. Moscow: Intrada.

Sobol, O. M. (1997). Postmodernism and the future of philosophy. [In Ukrainian]. Kyiv: Naukova Dumka.

##submission.downloads##

PDF
Завантажень PDF: 16

Переглядів анотації: 52

Опубліковано

2003-06-30

Як цитувати

Метельова, Т. (2003). Криза раціональности як симптом кризи системности. Sententiae, 8(1), 17–25. https://doi.org/10.31649/sent08.01.017

Завантажити посилання

Номер

Том 8 № 1 (2003)

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:

Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).