Порівняльний аналіз вчень Теофана Прокоповича й Ґеорґія Кониського про душу

Yaroslava Stratii

doi:10.22240/sent37.02.020

Автор(и)

Yaroslava Stratii Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України http://orcid.org/0000-0002-0138-7820

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent37.02.020

Ключові слова:

друга схоластика, активний інтелект, можливісний інтелект, Франсиско Суарес, Родриго де Арріаґа, індивідуальне суще, чуття

Анотація

У статті порівнюються деякі розділи двох філософських курсів професора Києво-Могилянської академії Ґеорґія Кониського, прочитаних ним 1747/1749 і 1749/1751 рр. Ці розділи присвячені розгляду проблеми душі. Оскільки при читанні першого з цих курсів лектор користувався текстом філософського курсу Теофана Прокоповича, то в статті фактично представлено як порівняльний аналіз концепцій душі зазначених авторів, так і еволюція підходів Кониського до розв’язання цього питання.

Спільні риси в концепціях душі Прокоповича й Кониського показано на прикладі інтерпретації ними Аристотелевого визначення душі, схоластичного розуміння організації людини як цілісного духовно-тілесного утворення, проблеми єдності й множинності форм. З’ясовано, що бачення Прокоповичем і Кониським трирівневої структури єдиної людської душі суголосне позиції Ф. Суареса й Р. де Арріаґи.

Відмінності вчень Прокоповича й Кониського про душу виявляються в їхній інтерпретацій чуттєвого й інтелектуального пізнання. Прокопович дотримується схоластичного вчення про species. Кониський у своєму другому курсі лекцій відходить від цього вчення й обстоює погляд, згідно з яким утворені фантазією уявні образи, які він називає impressiones, є не сущостями (entitates), що їх надвилають об’єкти, а модифікаціями тваринних духів, спричинених безпосереднім чи опосередкованим впливом об’єктів на органи чуття людини чи будь-якої живої істоти. В інтерпретації інтелектуальної здатності Прокопович постає прихильником схоластичного поділу інтелекту на активний і пасивний або можливісний. Кониський відходить від цього усталеного в схоластиці поділу, залишаючи здійснення інтелектуальної діяльності в її повному обсязі прерогативою можливісного інтелекту. Причиною такої зміни в інтерпретації Кониським чуттєвої й інтелектуальної здатності був вплив філософії Нового часу, зокрема картезіанства.

Біографія автора

Yaroslava Stratii, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

к. філос. н., старший науковий співробітник

Посилання

Aguilera, J. de. (1722). Cursus philosophicus. Tomus tertius, continens tractatus de generatione et anima. Mantuae Carpetanorum: ex Typog. Nicolai Rodriguez Franco.

Arriaga, R. de. (1639). Curus philosophicus. Parisii: Apud Iacobum Quesnel.

Castellote Cubells, S. (1982). Die Anthropologie des Suarez. Beiträge zur spanischen Anthropologie des XVI. und XVII. Jahrhunderts. Freiburg, & München: Karl Alber.

Gadamer, H.-G. (1965). Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik. Tübingen: Mohr.

Gilson, É. (1922). Le Thomism. Introduction au système de saint Thomas d’Aquin. Paris: Vrin.

Gilson, É. (1986). La philosophie au moyen âge: des origines patristiques à la fin du XIVe siècle. Paris: Payot.

Gilson, É. (1994). L'être et l'essence. Paris: Vrin.

Gizel, I. (2011). Opus totius philosophiae. Hoc opus est traditum in Collegio Mohilaeano Kiioviensi annis 1646 et 1647 (fragmenta). [In Latin et Ukrainian]. In I. Gizel, Selected works in 3 volumes (Vol. 2). (L. Dovga, M. Symchych, & Ya. Stratii, Eds.). Kyiv, & Lviv: Svichado.

Kessler, E. (1995). Aristoteles latine: interpretibus variis. München: Wilhelm Fink.

Klima, G. (Ed.). (2015). Medieval Philosophy. Texts and studies. Intentionality, cognition, and mental representation in medieval philosophy. New York: Fordham UP.

Konyskyi, G. (1747-49). Philosophia peripatetica juxta numerum quatuor facultatum quadirpartita. [Philosophical course]. The department of manuscripts (fonds 152, item 130). Russian State Library, Moscow.

Konyskyi, G. (1749-51). Philosophia juxta numerum quatuor facultatum… [Philosophical course]. The Institute of Manuscripts (fonds 301, Petrov’s Catalogue, item 51). VNLU, Kyiv.

Meldula, B. de, & Belluti, B. (1727). Tomus tertius: continens Disputationes ad mentem Scoti in Aristotelis Stagiritae libros: De anima; De generatione et corruptione; De coelo et metheoris. Venetiis: apud Nicolaum Pezzana.

Purchotius, E. (1751). Institutiones Philosophicae ad faciliorem veterum ac recentiorum Philosophorum lectionem comparatae. Opera, et Studio V. Cl. Edmundi Purchotii … Tomus primus, complectens Logicam et Metaphysicam. Patavii: Typis Seminarii apud Joannem Manfrѐ.

Salatowsky, S. (2006). De Anima. Die Rezeption der aristotelischen Psychologie im 16. und 17. Jahrhundert. Amsterdam, & Philadelphia: Grüner. https://doi.org/10.1075/bsp.43

Shcherbatskyi, G. (1751(52)-1752(53)). Ad majorem Dei Ter Optimi Maximi gloriam quod felix faustumque sit proponentur institutiones ad feliciorem veterum ac recentiorum philosophorum lectionem comparatae… [Philos. cours]. IR NBUV (fonds 307, item 454п/1698). Kyiv.

Sousedik, S. (2009). Philosophie der Frühen Neuzeit in den böhmischen Ländern. Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog.

Spruit, L. (1994). Species intelligibilis: from perception to knowledge. Volume One, Classical roots and medieval discussions. Leiden, New York, & Köln: Brill.

Suárez, F. (1991). Commentaria una cum quaestionibus in libros Aristotelis «De anima». Madrid: Fundacion Xavier Zubiri.

Symchych, M. (2009). Philosophia rationalis at Kyiv Mohyla Academy. Comparative Analysis of Mohilean Courses of Logic at the End of 17th - the First Half of the 18th Centuries. [In Ukrainian]. Vinnytsia: O. Vlasuk.

Valverde, C. (2011, March 10). Antropologia Philosofica. [In Russian]. Retrieved December 15,2015, from http://www.xpa-spb.ru/libr/__KATOL/Valverde-Filosofskaya-antropologiya.html

Vdovina, G. (2009). The language of the non-obvious. The doctrine of signs in the scholastic of the XVII century. [In Russian]. Moscow: Saint Thomas Institute of Philosophy, Theology and History Press.

Vries, J. de. (1980). Grundbegriffe der Scholastik. Darmstadt: Wiss. Buchgesellschaft.

Werner, K. (1861). Franz Suarez und die Scholastik der letzten Jahrhunderte. Regensburg: Manz.