Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття перша. Сумнів за Декартом і Секстом Емпіриком

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent35.02.006

Ключові слова:

Секст Емпірик, Декарт, скептицизм, очевидність, явище, сумнів, воля, епохе

Анотація

Першу статтю циклу «Роль скептичної очевидності в Першій і Другій Медитаціях» присвячено зіставленню Декартової концепції сумніву в «Метафізичних медитаціях» і концепції сумніву Секста Емпірика в «Пірронічних підвалинах». Спочатку автор аналізує сучасний стан проблеми «Декарт і скептицизм», визнаючи наявність консенсусу щодо Декартового сприйняття скептичної традиції: Картезій (1) зазнав упливу всіх скептичних напрямів, відомих у його час, і (2) створив узагальнену концепцію, яка містить елементи як академічного, так і пірронічного походження. Цей консенсус зумовлює численні сучасні дослідження впливу конкретних скептичних концепцій на ті чи інші частини Декартової філософії. Автор має на меті проаналізувати можливе використання Декартом Секстової концепції явища. У «Пірронічних підвалинах» чітко фіксується неможливість піддавати сумніву явище, тобто безпосередні сприйняття. Автор доводить, що (а) Секстове твердження про «чуттєвий» характер явища є метафоричним, оскільки це явище без розрізнення включає як чуттєвість, так і досвід мислення; (b) явище реалізується через широкий спектр пасивних станів ума, що мають непереборну силу впливу; (c) вплив явищ завжди опосередковано нашим я, оскільки всі скептичні вислови суворо співвіднесені з першою особою однини. Деякі дослідники відрізняють Секстову ізостенію, один з таких непереборних станів, від Декартового сумніву Першої Медитації, нібито заснованого на суто вольовому рішенні. У статті доведено, що така аргументація є штучною, оскільки вольове рішення Декарта зумовлене вихідною неможливістю вважати сумнівне певним. Отже, Декартів підхід цілком можна вважати специфічним різновидом ізостенії. Такий паралелізм є підставою для припущення про ключову роль Секстового розуміння непереборної сили явища в Декартовій анитискептичній аргументації. Це припущення буде перевірене в наступних статтях циклу.

Біографія автора

Oleg Khoma, Вінницький національний технічний університет

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії

Посилання

Brahami, F. (2006). Pourquoi Prenons-nous Titre D'être?: Pensée de soi et pensée de Dieu chez Montaigne et Descartes. Revue de Métaphysique et de Morale, 49(1), 21-39. https://doi.org/10.3917/rmm.061.0021

Broughton, J. (2002). Descartes's Method of Doubt. Princeton, NJ: Princeton UP.

Descartes, R. (1996). Œuvres complètes in 11 vol. (Сh. Adam, & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.

Descartes, R. (2014). Meditations on First Philosophy. Metaphysical meditations. [In Latin, French, & Ukrainian]. In O. Khoma (Ed.), Descartes’ “Meditations” in the Mirror of Contemporary Interpretations. Kyiv: Duh i Litera.

Duncan, S. M. (2008). The proof of the external world: Cartesian theism and the possibility of knowledge. Cambridge, U.K.: James Clarke.

Eva, L. (2013). Montaigne et les Academica de Cicéron, Astérion, 11. Retrieved from http://asterion.revues.org/2364

Giocanti, S. (2002). Descartes face au doute scandaleux des sceptiques. Dix-septième siècle, 217(4), 663-673.
https://doi.org/10.3917/dss.024.0663

Giocanti, S. (2006). Descartes s’est-il débarassé du scepticisme? Cahiers philosophiques, 106, 71-83.

Giocanti, S. (2011). Hériter de Montaigne à l'âge classique: les exemples de Descartes, Pascal et La Mothe Le Vayer. Littératures classiques, 75(2), 27-50. https://doi.org/10.3917/licla.075.0027

Giocanti, S. (2013). Comment traiter de ce qui n’est pas “entièrement certain et indubitable”. Descartes héritier des Académiques de Cicéron. Astérion, 11. Retrieved from http://asterion.revues.org/2371

Gouhier, H. (1999). La pensée métaphysique de Descartes. Paris: Vrin.

Kambouchner, D. (2005). Les "Méditations métaphysiques" de Descartes. I. Introduction générale: Méditation I. Paris: PUF.

Maia Neto, J. R. (1997). Academic Skepticism in Early Modern Philosophy. Journal of the History of Ideas, 58(2), 199-220. https://doi.org/10.1353/jhi.1997.0018

Maia Neto, J. R. (2003). Charron's epoche and Descartes' cogito: the sceptical base of Descartes' refutation of skepticism. In G. Paganini (Ed.), The Return of Scepticism. From Hobbes and Descartes to Bayle. Dordrecht: Springer.

Maia Neto, J. R. (2014). Academic Skepticism in Seventeenth-Century French Philosophy: The Charronian Legacy 1601-1662. Cham: Springer.

Maia Neto, J. R. (2014). Academic Skepticism in Seventeenth-Century French Philosophy: The Charronian Legacy 1601-1662. Cham: Springer.

Navarro, J. (2010). Scepticism, Stoicism and Subjectivity: Reappraising Montaigne's Influence on Descartes. Contrastes: Revista Interdisciplinar de Filosofía, 15(1-2), 243-260.

Paganini, G. (2008). Skepsis: le débat des modernes sur le scepticisme: Montaigne, Le Vayer, Campanella, Hobbes, Descartes, Bayle. Paris: Vrin.

Paganini, G. (2009). Descartes and Renaissance skepticism: The Sanches case. In J. Maia Neto, G. Paganini, & J. Laursen (Eds.), Skepticism in the modern age. Building on the work of Richard Popkin, (pp. 249-268). Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/ej.9789004177840.i-390.57

Panych, O. A. (2007). Exploration on the history of skepticism in the British-American epistemolo-gy. Part 1: British modern philosophy (Hobbes, Locke, Barkley, Hume, Reid). [In Ukrainian]. Donetsk: DonNU.

Perler, D. (2004). Was There a Pyrrhonian Crisis in Early Modern Philosophy? A Critical Notice of Richard H. Popkin. Archiv für Geschichte der Philosophie, 86(2), 209-220. https://doi.org/10.1515/agph.2004.009

Popkin, R. (2003). The History of Scepticism: from Savonarola to Bayle. Oxford, & New York: Oxford UP.

Scribano, E. (2008). Guida alla lettura delle Meditazioni metafisiche di Descartes. Roma: Laterza.

Secundant, S. G. (2013). Leibniz’ Epistemology in its normative and critical bases. [In Russian]. Odessa: Pechatnyi Dom.

Sextus Empiricus. (1569). Adversus Mathematicos. Pyrrhoniarum Hypotyposeon. (H. Stephanus, & G. Hervetus, Trans.). Parisiis : Apud Martinum Iuvenem.

Sextus Empiricus. (1621). Sextou Empeirikou ta sōzomena. = Sexti Empirici Opera quae extant. Geneuae: Sumptibus Petri & Jacobi Chouët.

Sirven, J.-E. (1928). Les Années d’apprentissage de Descartes, 1596–1628. Albi: Imprimee Cooperative du Sud-Quest.]

Sosa, E. (1997). How to resolve the pyrrhonian problematic: A lesson from Descartes. Philosophical Studies, 85(2-3): 229-249.

Westphal, K. R. (1987). Sextus Empiricus Contra René Descartes. Philosophy Research Archives, 13, 91-128. https://doi.org/10.5840/pra1987/19881330

##submission.downloads##

Переглядів анотації: 1392

Опубліковано

2016-12-16

Як цитувати

Khoma, O. (2016). Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття перша. Сумнів за Декартом і Секстом Емпіриком. Sententiae, 35(2), 6–22. https://doi.org/10.22240/sent35.02.006

Номер

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.