“Wittgenstein’s Perspective” and the Problem of Practical Normativity

Andrii Baumeister

doi:10.22240/sent29.02.091

Автор(и)

Andrii Baumeister Київський національний університет ім. Тараса Шевченка http://orcid.org/0000-0002-9389-0860

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent29.02.091

Ключові слова:

Вітґенштайн, стратегія іманентних рамок, практично-філософський іманентизм, практика, практична нормативність, мовні ігри, сильні оцінки

Анотація

Автор статті виходить із тези, що «Вітґенштайнова перспектива» сьогодні розглядається як найбільш успішна стратегія мислення, що пропонує розвинену версію іманентного виправдання наших практик (умовно кажучи, «стратегія іманентних рамок»). Завдання статті полягає в тому, або запропонувати можливі аргументи проти такої раціональної стратегії як однієї із сучасних форм практично-філософського іманентизму. В рамках Вітґеншайнового розуміння практики по-перше, дуже важко розрізнити регулярну поведінку учасників певної мовної гри й імітацію регулярної поведінки (наприклад, «поведінки» комп’ютера, що має подобу людського тіла і веде з нами галантну розмову). По-друге, узгоджена із мовними висловами поведінка в жодному разі не може створити належних умов для розуміння цих висловів. По-третє, з позиції Вітґенштайнової перспективи неможливо розв'язати проблему практичної нормативності, адже нам бракує чітких критеріїв розрізнення здорових і хворих мовних ігор (або практик). Концепція імпліцитних правил, яким ми слідуємо спонтанно, орієнтуючись на усталені стандарти і схеми поведінки, не враховує тієї обставини, що навіть імпліцитні правила передбачають певні процедури виправдання. Нарешті, іманентне виправдання практик (мовних ігор і життєвих форм), що його пропонує Вітґенштайн, взагалі унеможливлює те, що можна назвати «сильними оцінками» (розрізнення доброго і поганого, справедливого і несправедливого тощо). А без таких оцінок практики можуть існувати хіба що на самому примітивному рівні.

Біографія автора

Andrii Baumeister, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

кандидат філософських наук, докторант філософського факультету

Посилання

Brandom, R. (2002). Pragmatics and pragmatisms. In J. Conant, & U. M. Żegleń (Eds.), Hilary Putnam. Pragmatism and Realism (pp. 40-58). London, & New York: Routledge.

Canfield, J. (2009). Back to the Rough Ground: Wittgenstein and Ordinary Language. In H.-J. Glock, & J. Hyman (Ed.), Wittgenstein and Analytic Philosophy. Essay for P. M. S. Hacker (pp. 109-132). Oxford: Oxford UP.

Hadot, P. (2005). Wittgenstein et les limites du langage. Paris: Vrin.

Heller, M., & Życiński, J. (2011). Pasja wiedzy. Między nauką a filozofią. Kraków: Petrus.

Hutto, D. (2003). Wittgenstein and the End of Philosophy. Neither Theory nor Therapy. New York: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1057/9780230503205

Kenny, A. (2006). Wittgenstein. Oxford: Blackwell. https://doi.org/10.1002/9780470776643

Moore, A. (2003). Realism and Christian Faith. God, Grammar, and Meaning. Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511615498

Newen, A. (2007). Analytische Philosophie. Hamburg: Junius.

Nida-Rümelin, J. (2006). Demokratie und Wahrheit. München: Beck.

Putnam, H. (1992). Renewing Philosophy. Oxford: Blackwell.

Putnam, H. (1995). Pragmatism. An Open Question. Oxford: Blackwell.

Taylor, Ch. (2007). A Secular Age. Cambridge, Mass., & London, UK: The Belknap Press of Harvard UP.

Wittgenstein, L. (1965). A Lecture on Ethics. The Philosophical Review, 74(1), 3-12. https://doi.org/10.2307/2183526

Wittgenstein, L. (2009). Philosophical Investigations. (G. E. M. Anscombe, P. M. S. Hacker, & J. Schulte, Trans.). Malden, Mass., & Oxford, UK: Blackwell.