ЧИ БУВ ЛЯЙБНІЦ ЕКЛЕКТИКОМ?
DOI:
https://doi.org/10.22240/sent29.02.078Ключові слова:
еклектизм, синкретизм, філософія Ляйбниця, система і методАнотація
Автор вважає, що для коректного розв’язання питання про стосунок Ляйбніца до еклектизму слід чітко розокремолювати поняття «філософської ідеології» та «філософської системи». Ляйбніц запозичив чимало принципів філософської ідеології еклектизму й використав їх для побудови своєї філософської системи. Але його не можна назвати еклектиком, оскільки він вибудував універсальну систему знання на основі єдиної системи нормативних принципів. Однак Ляйбніца можна вважати синкретистом, вживаючи цей термін для характеристики його релігійної, але не філософської позиції.
Посилання
Albrecht, M. (1994). Eklektik. Eine Begriffsgeschichte mit Hinweisen auf die Philosophie und Wissenschaftsgeschichte. Stuttgart-Bad Canstatt: Fromman-Holzboog.
Buhle, J. G. (1803). Geschichte der neuern Philosophie seit der Epoche der Wiederherstellung der Wissenschaften (Bd. 4). Göttingen: Römer.
Couturat, L. (1903). Opuscules et Fragments inédits de Leibniz. Paris: Alcan.
Eisler, R. (1910). Wörterbuch der philosophischen Begriffe: Historisch-quellenmäßig bearbeitet (Bd. 1-3). Berlin: Mittler.
Erhart, W. (1991). Entzweiung und Selbstaufklärung: Christoph Martin Wielands «Agathon»-Projekt. Tübingen: Niemeier.
https://doi.org/10.1515/9783110912951
Gass, W. (1857). Geschichte der protestantischen Dogmatik in ihrem Zusammenhange mit der Theologie überhaupt: Bd. 2, Der Synkretismus. Berlin: Reimer.
Gierl, M. (1997). Pietismus und Aufklärung. Theologische Polemik und der Kommunikationswandel. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
Hartmann, E. von. (1899). Geschichte der Metaphysik: 1 Teil, Bis Kant. Bad Sachsa im Harz: Haacke.
Hegel, G. W. F. (1935). Lectures on the History of Philosophy, Book 3. [In Russian]. In G. W. F. Hegel, Works in 14 vol. (Vol. XI, pp. 1-519). Moscow, & Leningrad: Sotzekgiz.
Horn, G. (1655). Georgii Hornii Historiae philosophicae libri septem. Lvgdvni Batavorvm [= Leiden]: Apud Johannem Elsevirivm.
Joensen, J. (1659). Joannis Jonsii Holsati De scriptoribus historiae philosophicae libri IV. Francofurti: Ex officina Thom. Matth. Götzii Prælo Vogeliano.
Kabitz, W. (1909). Die Philosophie der jungen Leibniz. Heidelberg: Winter.
Leibniz, G. W. (1875-1890). Die philosophischen Schriften, in 7 Bd. (K. E. Gerhardt, Hrsg.). Berlin: Weidmann.
Leibniz, G. W. (1923ff). Sämtliche Schriften und Briefe (Akademieausgabe) (Reihe I–VII). Darmstadt: Reichl; [dann] Leipzig: Koehler und Amelang; [dann] Berlin: Akademie-Verlag.
Mahnke, D. (1912). Leibniz als Gegner der Gelehrteneinseitigkeit. Stade: Pockwitz.
Nourrisson, J. F. (1860). La philosophie de Leibniz. Paris: Hachette.
Reinhold, K. L. (1791). Über das Fundament des philosophischen Wissens, nebst einigen Erläuterungen über die Theorie des Vorstellungsvermögens. Jena: Mauke.
Reinhold, K. L. (1792). Briefe über die Kantische Philosophie (Bd. 2). Leipzig: Göschen.
https://doi.org/10.1515/9783111432151
Rohls, J. (1997). Protestantische Theologie der Neuzeit: I. Die Voraussetzungen und das 19. Jahrhundert. Tübingen: Siebeck.
Schmalenbach, H. (1921). Leibniz. München: Dreimasken Verlag.
Schneider, U. (1999). Theologie als christliche Philosophie: Zur Bedeutung der biblischen Botschaft des Clemens von Alexandria. Berlin, & New York: De Gruyter.
https://doi.org/10.1515/9783110800241
Schneider, U. J. (2002). Leibniz und der Eklektizismus. In Abel, G., Engfer, H.-J., & Hubig, Ch. (Hrsg.), Neuzeitliches Denken. Festschrift für Hans Poser zum 65. Geburtstag (S. 233-250). Berlin & New York: De Gruyter.
Schneiders, W. (1985). Vernünftiger Zweifel und wahre Eklektik. Zur Entstehung des modernen Kritikbegriffes. In Studia Leibnitiana, 17(2), 143-161.
Stanley, T. (1656). The History of Philosophy: in Eight Parts. London: Moseley & Dring.
Sturm, J. C. (1679). De philosophia Sectaria et Electiva Dissertatio Academica. Altdorff: Meyerus.
Sturm, J. C. (1687). Physicae conciliatricis... Conamina. Norimbergae: Endter.
Teller, R., & Nicolai, C. (1674). Disputatio de Philosophia eclecticа. Lipsiae: Wittigau.
Thomasius, Ch. (1688). Introductio ad Philosophiam aulicam. Lipsiae: apud Autorem.
Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zur Hofphilosophie. Frankfurt, & Leipzig: Bauern.
Vossius, G. J. (1657). De philosophia et philosophorvm sectis libri II. Hagae-Comitis: A. Vlacq.
Buhle, J. G. (1803). Geschichte der neuern Philosophie seit der Epoche der Wiederherstellung der Wissenschaften (Bd. 4). Göttingen: Römer.
Couturat, L. (1903). Opuscules et Fragments inédits de Leibniz. Paris: Alcan.
Eisler, R. (1910). Wörterbuch der philosophischen Begriffe: Historisch-quellenmäßig bearbeitet (Bd. 1-3). Berlin: Mittler.
Erhart, W. (1991). Entzweiung und Selbstaufklärung: Christoph Martin Wielands «Agathon»-Projekt. Tübingen: Niemeier.
https://doi.org/10.1515/9783110912951
Gass, W. (1857). Geschichte der protestantischen Dogmatik in ihrem Zusammenhange mit der Theologie überhaupt: Bd. 2, Der Synkretismus. Berlin: Reimer.
Gierl, M. (1997). Pietismus und Aufklärung. Theologische Polemik und der Kommunikationswandel. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
Hartmann, E. von. (1899). Geschichte der Metaphysik: 1 Teil, Bis Kant. Bad Sachsa im Harz: Haacke.
Hegel, G. W. F. (1935). Lectures on the History of Philosophy, Book 3. [In Russian]. In G. W. F. Hegel, Works in 14 vol. (Vol. XI, pp. 1-519). Moscow, & Leningrad: Sotzekgiz.
Horn, G. (1655). Georgii Hornii Historiae philosophicae libri septem. Lvgdvni Batavorvm [= Leiden]: Apud Johannem Elsevirivm.
Joensen, J. (1659). Joannis Jonsii Holsati De scriptoribus historiae philosophicae libri IV. Francofurti: Ex officina Thom. Matth. Götzii Prælo Vogeliano.
Kabitz, W. (1909). Die Philosophie der jungen Leibniz. Heidelberg: Winter.
Leibniz, G. W. (1875-1890). Die philosophischen Schriften, in 7 Bd. (K. E. Gerhardt, Hrsg.). Berlin: Weidmann.
Leibniz, G. W. (1923ff). Sämtliche Schriften und Briefe (Akademieausgabe) (Reihe I–VII). Darmstadt: Reichl; [dann] Leipzig: Koehler und Amelang; [dann] Berlin: Akademie-Verlag.
Mahnke, D. (1912). Leibniz als Gegner der Gelehrteneinseitigkeit. Stade: Pockwitz.
Nourrisson, J. F. (1860). La philosophie de Leibniz. Paris: Hachette.
Reinhold, K. L. (1791). Über das Fundament des philosophischen Wissens, nebst einigen Erläuterungen über die Theorie des Vorstellungsvermögens. Jena: Mauke.
Reinhold, K. L. (1792). Briefe über die Kantische Philosophie (Bd. 2). Leipzig: Göschen.
https://doi.org/10.1515/9783111432151
Rohls, J. (1997). Protestantische Theologie der Neuzeit: I. Die Voraussetzungen und das 19. Jahrhundert. Tübingen: Siebeck.
Schmalenbach, H. (1921). Leibniz. München: Dreimasken Verlag.
Schneider, U. (1999). Theologie als christliche Philosophie: Zur Bedeutung der biblischen Botschaft des Clemens von Alexandria. Berlin, & New York: De Gruyter.
https://doi.org/10.1515/9783110800241
Schneider, U. J. (2002). Leibniz und der Eklektizismus. In Abel, G., Engfer, H.-J., & Hubig, Ch. (Hrsg.), Neuzeitliches Denken. Festschrift für Hans Poser zum 65. Geburtstag (S. 233-250). Berlin & New York: De Gruyter.
Schneiders, W. (1985). Vernünftiger Zweifel und wahre Eklektik. Zur Entstehung des modernen Kritikbegriffes. In Studia Leibnitiana, 17(2), 143-161.
Stanley, T. (1656). The History of Philosophy: in Eight Parts. London: Moseley & Dring.
Sturm, J. C. (1679). De philosophia Sectaria et Electiva Dissertatio Academica. Altdorff: Meyerus.
Sturm, J. C. (1687). Physicae conciliatricis... Conamina. Norimbergae: Endter.
Teller, R., & Nicolai, C. (1674). Disputatio de Philosophia eclecticа. Lipsiae: Wittigau.
Thomasius, Ch. (1688). Introductio ad Philosophiam aulicam. Lipsiae: apud Autorem.
Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zur Hofphilosophie. Frankfurt, & Leipzig: Bauern.
Vossius, G. J. (1657). De philosophia et philosophorvm sectis libri II. Hagae-Comitis: A. Vlacq.
##submission.downloads##
-
PDF (Російська)
Завантажень PDF: 163
Переглядів анотації: 369
Опубліковано
2013-12-16
Як цитувати
Seсundant S. (2013). ЧИ БУВ ЛЯЙБНІЦ ЕКЛЕКТИКОМ?. Sententiae, 29(2), 78–90. https://doi.org/10.22240/sent29.02.078
Номер
Розділ
СТАТТІ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
.jpg){kind=logo}
.png){kind=logo}
