Декартове поняття meum corpus і виклик Жан-Люка Марйона “міфу картезіанського дуалізму”
DOI:
https://doi.org/10.31649/sent42.02.006Ключові слова:
Декарт, картезіанський дуалізм, розум, душа, тіло, субстанція, субстанційний союзАнотація
Жан-Люк Марйон, у його останній книзі “Sur la pensée passive de Descartes”, що недавно вийшла друком в англомовному перекладі, кидає виклик чомусь такому, на що англомовний підзаголовок книги посилається як на “міф картезіанського дуалізму”, і протиставляє йому свою оригінальну інтерпретацію Декартового поняття meum corpus. У цій статті досліджено підстави, які він наводить на користь цього. Обґрунтовано тезу, що Марйону не вдається надати достатньо вагомої аргументативної та текстуальної підтримки для своєї інтерпретації в цьому відношенні, і що ресурси традиційної субстанційно-дуалістичної інтерпретації уможливлюють природніше й систематичніше прочитання праць Декарта. Показано, що центральна теза, на якій ґрунтується заперечення Марйоном дуалістичної інтерпретації, – що в Медитаціях “моє тіло” (meum corpus) є не протяжною річчю а модусом мислення, – не підтверджується аналізом, який ретельно бере до уваги контекст тих висловлювань Декарта, до яких апелює Марйон.
Посилання
Bodnarchuk, L., & Sen’, A. (2014). Cottingam’s Conception of Descrates’s Trialism and Modern Discussions. [In Ukrainian]. Sententiae, 30(1), 196-209. https://doi.org/10.22240/sent30.01.196
Broughton, J., & Mattern, R. (1978). Reinterpreting Descartes on the Notion of the Union of Mind and Body. Journal of the History of Philosophy, 16, 23-32. https://doi.org/10.1353/hph.2008.0683
Cottingham, J. (1985). Cartesiam Trialism. Mind, 94(374), 218-230. https://doi.org/10.1093/mind/XCIV.374.218
Chappell, V. (2008). Descartes on Substance. In J. Broughton & J. Carriero (Eds.), A Companion to Descartes (pp. 251-270). Oxford: Blackwell. https://doi.org/10.1002/9780470696439.ch15
Descartes, R. (1931). The Philosophical Works. (E. S. Haldane & G. R. T. Ross , Trans.). Cam-bridge: Cambridge UP.
Descartes, R. (1970). Philosophical Letters. (A. Kenny, Trans.). Minneapolis: University of Minne-sota Press.
Descartes, R. (1985). The Philosophical Writings of Descartes (Vols. 1-2). (J. Cottingham, R. Stoothoff, & Dugald Murdoch, Trans.). Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511805042
Descartes, R. (1991). The Philosophical Writings of Descartes (Vol. 3). (J. Cottingham, R. Stoothoff, D. Murdoch, & A. Kenny, Trans.). Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9781107340824
Descartes, R. (1996). Œuvres completes (Vols. 1-11). (Сh. Adam & P. Tannery, Eds.). Paris: J. Vrin.
Farkas, K. (2005). The Unity of Descartes's Thought. History of Philosophy Quarterly, 22(1), 17-30. https://sci-hub.se/10.2307/27745009
Gueroult, M. (1968). Descartes selon l'ordre des raisons. Vol. II. Paris: Aubier-Editions Montaigne.
Hoffman, P. (1986). The Unity of Descartes’s Man. Philosophical Review, 95(3), 339-370. https://doi.org/10.2307/2185464
Hoffman, P. (1990). Cartesian Passions and Cartesian Dualism. Pacific Philosophical Quarterly, 71, 310-333. https://doi.org/10.1111/j.1468-0114.1990.tb00406.x
Hoffman, P. (1999). Cartesian Composites. Journal of the History of Philosophy, 32, 251-270. https://doi.org/10.1353/hph.2008.0912
Hoffman, P. (2008). The Union and Interaction of Mind and Body. In J. Broughton and J. Carriero (Eds.), A Companion to Descartes (pp. 390-403). Oxford: Blackwell. https://doi.org/10.1002/9780470696439.ch23
Kaufman, D. (2008). Descartes on Composites, Incomplete Substances, and Kinds of Unity. Archiv für Geschichte der Philosophie, 90(1), 39-73. https://doi.org/10.1515/agph.2008.002
Marion, J.-L. (2013). Sur la pensée passive de Descartes. PUF. https://doi.org/10.3917/puf.mario.2013.01
Marion, J.-L. (2018). On Descartes’ Passive Thought. The Myth of Cartesian Dualism. (Ch. Geschwandtner, Trans.). Chicago: The University of Chicago Press. https://doi.org/10.7208/chicago/9780226192611.001.0001
Monroy-Nasr, Z. (1998). Cartesian Dualism and the Union of Mind and Body: A Synchronic Inter-pretation. The Paideia Archive: Twentieth World Congress of Philosophy, 11, 122-127. https://doi.org/10.5840/wcp20-paideia199811252
Nolan, L. (2015) Cartesian Trialism on Trial: The Conceptualist Account of Descartes’ Human Be-ing. In P. Easton, & K. Smith (Eds.), The Battle of the Gods and Giants Redux (pp. 137-174). Leiden, & Boston: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004305922_009
Richardson, R.C. (1985). Union and Interaction of Body and Soul. Journal of the History of Philos-ophy, 23, 221-226. https://doi.org/10.1353/hph.1985.0038
Rozemond, M. (1998). Descartes’s Dualism. Cambridge, MS, & London: Harvard UP. https://doi.org/10.4159/9780674042926
Schmaltz, T. (1992). Descartes and Malebranche on Mind and Mind-Body Union. The Philosophical Review, 101, 281-325. https://doi.org/10.2307/2185536
Schmaltz, T. (2008). Descartes on Causation. New York, Oxford: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195327946.001.0001
Sepetyi, D. (2018a). The Relationship between the Notions of the Substantial Union and the Interac-tion of Soul and Body in Descartes’ Philosophy. [In Ukrainian]. Sententiae, 37(1), 136-152. https://doi.org/10.22240/sent37.01.136
Sepetyi, D. (2018b). Was Descartes a substance dualist? [In Ukrainian]. Actual Problems of Mind, 19, 36-63. https://doi.org/10.31812/apd.v0i19.2069
Yandell, D. (1997). What Descartes Really Told Elisabeth: Mind-Body Union as a Primitive Notion. British Journal for the History of Philosophy, 5(2), 249-273. https://doi.org/10.1080/09608789708570966
Yandell, D. (1999). Did Descartes Abandon Dualism? The Nature of the Union of Mind and Body. British Journal for the History of Philosophy, 7(2), 199-217. https://doi.org/10.1080/09608789908571025
Zaldivar, E. (2011). Descartes’s Theory of Substance: Why He Was Not a Trialist. British Journal for the History of Philosophy, 19(3), 395-418. https://doi.org/10.1080/09608788.2011.563519
##submission.downloads##
-
PDF (English)
Завантажень PDF: 204
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
.jpg){kind=logo}
.png){kind=logo}
