Епістолярний спадок Декарта: діагноз - «зрада» раціоналізму
DOI:
https://doi.org/10.31649/sent05.01.003Ключові слова:
взаємодія душі і тіла, субстанція, закон збереження, життєвий досвід, листування з Декарта з Єлизаветою БогемськоюАнотація
Можливість нової інтерпретації Декарта зумовлюється його епістолярним спадком і науковими текстами. Авторка аналізує Декартове листування з принцесою Єлизаветою, зокрема поняття субстанційного союзу, яке не вписується в «узвичаєну» парадигму розуміння Декарта як дуаліста і механіциста. Виклад почасти спирається на розробки Деніела Ґарбера. Авторка акцентує увагу на двох аспектах: на відмові від трактування взаємодії душі і тіла в термінах закону збереження і на наданні цій взаємодії онтологічних характерстик. Саме ці аспекти, на думку авторки, є підставою для постулювання гідності Картезієвого мислення. Адже воно не тільки пориває з тогочасним раціоналізмом, усвідомлюючи його межі та глухі кути, а й закладає підвалини концепції тілесності, розробленої згодом у феноменологічній традиції.
Посилання
Descartes, R. (1989). From Correspondence 1619-1643. [In Russian]. In R. Descartes, Works in 2 vol. (Vol. 1, pp. 581-618). Moscow: Mysl.
Garber, D. (2001). Descartes Embodied: Reading Cartesian Philosophy Through Cartesian Science. Cambridge: UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511605994
Leibniz, G. W. (1982). Monadology. [In Russian]. In G. W. Leibniz, Works in 4 vol. (Vol. 4, pp. 413-430). Moscow: Mysl.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 28
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).