Проблемний роздум щодо усвідомлення природи скепсису: Секст Емпірик і Кант
DOI:
https://doi.org/10.31649/sent03.01.058Анотація
Автор прагне довести, що в плані скепсису скептицизм може бути зіставлений з іншими філософськими напрямами в перспективі, загальнішій ніж його власна. Оскільки Секст Емпірик каже про скептичну здатність взагалі, то йдеться про трансцендентальний її вимір. Тобто можна говорити про скепсис сам по собі. Фундаментальність скептичної здатності дозволяє їй лишатися незмінною в мисленні Секста Емпірика, Канта, Декарта, Платона. Скепсис відрізняється від скептицизму як загальне від локального. Аргументи скепсису, на відміну від аргументів скептицизму, є універсальними і тому – дійсними для філософів будь-якого напряму та часу. Тобто, скептики не мають пріоритетного доступу до скепсису. Скептиків можна назвати жертвами скепсису, адже скепсис існує незалежно від скептицизму. Скептичний спосіб судження включений в мислення Канта адекватно, у своїй первісній формі, але не призводить до скептицизму. Отже, не все, що пише про себе Секст Емпірик, відповідає дійсності: його слова не виражають сутність скепсису. Перевага лишилася за Кантом.
Посилання
Kant, I. (1967). Regarding the question proposed for the prize by the Berlin Royal Academy of Sciences: what real progress has metaphysics made in Germany since the times of Leibniz and Wolff? [In Russian]. In I. Kant, Works in 6 vol. (Vol. 6, pp. 177-256). Moscow: Mysl.
Sextus Empiricus. (1976). Works in 2 vol. (Vol. 2). [In Russian]. Moscow: Mysl.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 56
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).