Пристрасті за Паскалем

Анотація

Проблему стосунку між рацією і пасіями в ученні Паскаля авторка розглядає в чотирьох контекстах: (1) підвалин новоєвропейської метафізики, для яких є характерною десоматизація людини – вилучення тілесності з сутнісних людських ознак; (2) традиції опонування зазначеній десоматизації в новоєвропейській метафізиці, а також у філософії ХІХ і ХХ ст.; (3) християнського вчення про людину як про принципово духовно-тілесну істоту, а також вчення про втілення Ісуса Христа, пристрастей Христових і спокутування первісного гріха; (4) християнського вчення про любов як силу, якою долається внутрішня суперечність людської природи. За результатами розгляду Паскалевого вчення про пристрасті, авторка обґрунтовує погляд на Паскаля як історично першого опонента згаданої у п. 1) підвалини новоєвропейської метафізики, а також мислителя, який водночас поєднував глибоку християнську релігійність і новоєвропейську раціональність.