Ежен Дюпреель і Хаїм Перельман: нормативно-критичні засади «риторичного повороту» в сучасній філософії. Частина І

Сергій Секундант

doi:10.31649/sent41.02.066

Автор(и)

Сергій Секундант Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова http://orcid.org/0000-0001-6724-4956

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent41.02.066

Ключові слова:

класична філософія, некласична філософія, нова риторика, софістика, філософія цінностей, монізм, плюралізм, епістемологія

Анотація

Мета статті – дати критичну оцінку методологічних, епістемологічних і філософських засад «риторичного повороту» в сучасній філософії як історико-філософського явища. У першій частині реконструйовано і критично оцінено методологічні й епістемологічні засади здійсненої Еженом Дюпреелем критики головних ознак «класичної філософії»: поняття «необхідного знання» і концепції прогресу. Також проаналізовано рецепцію тез Дюпрееля в працях Хаїма Перельмана «переломного» періоду (1947–1949). Доведено, що Дюпреелева критика має «аксіологічний» характер і зводиться до переоцінки принципів класичної методології й епістемології. Критикуючи вчення про необхідне знання з позицій гуманізму, Дюпреель свідомо реабілітує методологічні й епістемологічні принципи софістики (критичний реалізм, суб'єктивізм, прагматизм, плюралізм, релятивізм, конвенціоналізм тощо), але наділяє ці, а також інші поняття класичної епістемології новим, гуманістичним змістом. Перельман у цілому підтримує тези Дюпреелевої критики, посилюючи їх соціальну та гуманістичну спрямованість. У статті доведено, що критика класичної філософії обома зазначеними мислителями є обмеженою як з точки зору об'єкта, так і з точки зору принципів. Адже вона (1) дає спрощений образ «класичної філософії», (2) базується на нерозумінні принципово концептуального й конструктивного характеру філософського знання, (3) здійснюється з позицій «соціально орієнтованого реалізму», а тому (4) не стосується епістемологічних принципів ідеалістичних і релігійних течій та (5) веде до відокремлення філософії від наукового та релігійного знання.

Біографія автора

Сергій Секундант, Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова

д. філос. н., професор

Посилання

Dominicy, M. (2007). Perelman et l’École de Bruxelles. Centre Perelman de Philosophie du Droit. Laboratoire de Linguistique Textuelle et de Pragmatique Cognitive. Bruxelles: Éditions de l’Université de Bruxelles.

Dupréel, E. (1906). Essai sur les Catégories. Bruxelles: Henri Lamertin.

Dupréel, E. (1911). Sur les rapports de la logique et de la sociologie ou Théorie des idées confuses. Revue de Métaphysique et de Morale, 19(4), 517-522.

Dupréel, E. (1912). Le rapport social: Essai sur l’objet et la méthode de la sociologie. Paris: Alcan.

Dupréel, E. (1922). La Légende Socratique et les Sources de Platon. Bruxelles: Robert Sand.

Dupréel, E. (1925a). Convention et Raison. Revue de Métaphysique et de Morale, 32(3), 283-310.

Dupréel, E. (1925b). La sociologie et les problèmes de la connaissance. Revue de l’institut de Sociologie, 5(2), 1-23.

Dupréel, E. (1928a). De la Nécessité. Archives de la Société Belge de Philosophie. 1(1), 70-105.

Dupréel, E. (1928b). La valeur du progrès. In E. Dupréel, Deux essais sur le progrès. Bruxelles: Lamartin.

Dupréel, E. (1932). Traité de morale (Vol. 1-2). Bruxelles: Éditions de la Revue de l’Université.

Dupréel, Е. (1933). La Cause et l’intervalle ou Ordre et Probabilité. Archives de la Société Belge de Philosophie, 5(2), 8-51.

Dupréel, E. (1934). Les Deux Racines de la Valeur du Vrai. Revue de l’Université de Bruxelles, 40(2), 176-189.

Dupréel, Е. (1939a). Esquisse d’une philosophie des valeurs. Paris: Alcan.

Dupréel, E. (1939b). Les sophistes: Protagoras, Gorgias, Prodicus, Hippias. Paris: Alcan.

Dupréel, E. (1948). Les sophistes: Protagoras, Gorgias, Prodicus, Hippias. Neuchâtel: Griffon.

Frank, D. A., & Bolduc, M. (2003). Chaïm Perelman’s “First Philosophies and Regressive Philoso-phy”: Commentary and Translation. Philosophy and Rhetoric, 36(3), 177-188. https://doi.org/10.1353/par.2003.0026

Frank, D. A., & Bolduc, M. (2004). From Vita contemplativa to vita activa: Chaïm Perelman and Lucie Olbrechts-Tyteca’s Rhetorical Turn. Advances in the History of Rhetoric, 7(1), 65-86. https://doi.org/10.1080/15362426.2004.10557226

Frank, D. A., & Driscoll, W. (2010). A Bibliography of the New Rhetoric Project. Philosophy and Rhetoric, 43(4), 449-466. https://doi.org/10.5325/philrhet.43.4.0449

Kopperschmidt, J. (2006). Was ist neu an der Neue Rhetorik? In J. Kopperschmidt (Hrsg.), Die Neue Rhetorik Studien zu Chaim Perelman (S. 9-72). München: Wilhelm Fink.

Mansion, А. (1924). Bulletin d’histoire de la philosophie ancienne. Revue néo-scolastique de philosophie, 26.2(2), 214-234. https://doi.org/10.3406/phlou.1924.2376

Morlet, S., & Munnich, O. (Eds.). (2021). Les études philoniennes : regards sur cinquante ans de recherche (1967-2017). Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004462724

Nicolas, B. (1939). Eugène Dupréel, Esquisse d’une philosophie des valeurs. Revue néo-scolastique de philosophie, 42.2(64), 624-627.

Nicolas, L. (2016). Le projet rhétorique de Chaїm Perelman à la lumière de sa correspondance. In M. Angenot, M. A. Bernier & M. Côté (Eds.), Renaissances de la rhétorique. Perelman aujo-urd’hui (pp. 29-52). Montreal: Nota bene.

Oesterreich, P. L. (2003). Philosophie der Rhetorik. Bamberg: Buchners.

Perelman, Ch. (1931). Esquisse d’une logistique des valeurs. Revue de l’Université de Bruxelles, 36(3-4), 486-496.

Perelman, Ch. (1932). A propos de la philosophie de M. Dupréel. Revue de l’Université de Bruxelles, 37(3), 385-399.

Perelman, Ch. (1939). Étude sur Gottlob Frege. Revue de l’Université de Bruxelles, 44(2), 224-227.

Perelman, Ch. (1945). De la Justice. Bruxelles: Université Libre de Bruxelles.

Perelman, Ch. (1947). Fragments pour la théorie de la connaissance de M. E. Dupréel. Dialectica, 1(4), 354-366. https://doi.org/10.1111/j.1746-8361.1947.tb00505.x

Perelman, Ch. (1948). Fragments pour la théorie de la connaissance de M. E. Dupréel. Dialectica, 2(1), 63-277. https://doi.org/10.1111/j.1746-8361.1948.tb00671.x

Perelman, Ch. (1968). A propos d’Eugène Dupréel Contribution à un portrait philosophique. Revue internationale de philosophie, 22(83-84), 227-237.

Perelman, Ch. (1979). L’originalité de la pensée d’Eugène Dupréel (à l’occasion du centenaire de sa naissance. Bulletin de la Classe des lettres et des sciences morales et politiques, 65(3-4), 60-71. https://doi.org/10.3406/barb.1979.55384

Séguy-Duclot, A. (2022). La philosophie contemporaine XXe et XXIe siècles. Paris: Ellipses.