On the Notion of Linguistic Convention (samaya, saṃketa) in Indian Thought

Олена Луцишина

doi:10.31649/sent41.01.043

Автор(и)

Олена Луцишина Інститут середземноморських та східних культур Польської академії наук, Варшава (Польща) https://orcid.org/0000-0001-6972-649X

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent41.01.043

Ключові слова:

індійська філософія мови, мовна конвенція (samaya, saṃketa), взаємовідношення (sambandha) між словом (śabda) та його значенням (artha), здатність слова виражати своє значення (śakti)

Анотація

Мовна конвенція (samaya / saṃketa) є одним із центральних понять індійської філософії мови. Зазвичай мовну конвенцію розуміють як угоду, що започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями. Однак в індійській філософії мови наявні ще два інші важливі (але малодосліджені) погляди на мовну конвенцію, згідно з якими вона є традицією слововживання.

У статті вперше запропоновано класифікацію напрямів індійської думки на підставі їхнього погляду на мовну конвенцію. Ця класифікація є попередньою; вона вимагає перевірки і доповнення, тобто подальших досліджень. 1) Ньяя, вайшешика, буддизм, а також засвідчена у «Таттвавайшараді» пізніша класична йоґа розуміють мовну конвенцію як угоду, котра започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями, що не творили раніше зв’язку. 2) Граматик Бгартрігарі та його послідовники визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, що має свою підставу у природному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Вони вважають, що конвенція робить явним це взаємовідношення, уможливлюючи його пізнання. Цей погляд, дуже ймовірно, поділяли також послідовники міманси та адвайти-веданти. 3) Викладена у «Йоґасутрабгаш’ї» класична йоґа, а також, дуже правдоподібно, «Магабгаш’я», що репрезентує більш ранню граматичну думку, визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, але ця традиція, хоча й не має початку і кінця, не ґрунтується на природному та нерозривному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Згідно з цим поглядом, мовна конвенція не тільки робить явним взаємовідношення між словами та значеннями, але й підтримує його існування.

Новизна цього дослідження полягає також у поясненні, чому той самий санскритський термін samaya / saṃketa вживається по відношенню до різних способів розуміння мовної конвенції. Я витлумачую це спільними аспектами всіх трьох вищезгаданих видів мовної конвенції. Перший спільний аспект – це їхній зміст: незалежно від того, як розуміють мовну конвенцію, її зміст є той самий: «це слово має ось таке значення». Другим спільним аспектом є те, що конвенція осмислюється як необхідна для оволодіння мовою та мовного спілкування.

Біографія автора

Олена Луцишина, Інститут середземноморських та східних культур Польської академії наук, Варшава (Польща)

доктор габілітований, професор

Посилання

Arnold, D. (2006). On semantics and saṁketa: thoughts on a neglected problem with Buddhist apoha doctrine. Journal of Indian Philosophy, 34(5), 415-478. https://doi.org/10.1007/s10781-006-9001-5

Arnold, D. (2010). On (non-semantically) remembering conventions: Dharmakīrti and Dharmottara on saṃketa-kāla. In P. Balcerowicz (Ed.), Logic and belief in Indian philosophy (pp. 539-564). Delhi: Motilal Banarsidass.

Athalye, Y. V. (Ed.), & Bodas, M. R. (Trans. of the Tarkasaṃgraha). (1930). Tarka-Saṃgraha of Annaṃbhaṭṭa with the author’s own Dīpikā, and Govardhana’s Nyāya-Bodhinī. Poona: Bhandarkar Oriental Research Institute.

Babcock Gove, P., et al. (Ed.). (1993). Webster’s third new international dictionary of the English language. Unabridged. Cologne: Könemann.

Chakravarty, A. (2004). The ‘glory’ and impenetrability of the Peacock-egg: Eternalism versus conventionalism about the word-meaning relationship. In S. Bhattacharyya (Ed.), Word and sentence: two perspectives. Bhartṛhari and Wittgenstein (pp. 45-54). New Delhi: Sahitya Akademi.

Dvivedin, V. P. (Ed.). (1895). The Bhāṣya of Praśastapāda together with the Nyāyakandalī of Śrīdhara. Benares: E. J. Lazarus & Co.

Harimoto, K. (2014). God, reason, and Yoga. A critical edition and translation of the commentary ascribed to Śaṅkara on Pātañjalayogaśāstra 1.23-28. Hamburg: Department of Indian and Tibetan Studies, Universität Hamburg.

Hayes, R. P. (1988). Dignāga on the interpretation of signs. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers. https://doi.org/10.1007/978-94-009-2899-2

Houben, J. E. M. (1992). Bhartṛhari’s samaya / Helārāja’s saṁketa. A contribution to the reconstruction of the Grammarians’ discussion with the Vaiśeṣikas on the relation between śabda and artha. Journal of Indian Philosophy, 20(2), 219-242. https://doi.org/10.1007/BF01854712

Houben, J. E. M. (1995). The Saṃbandha-samuddeśa (Chapter on relation) and Bhartṛhari’s philosophy of language. A study of Bhartṛhari’s Saṃbandha-samuddeśa in the context of the Vākyapadīya with a translation of Helārāja’s commentary Prakīrṇa-prakāśa. Groningen: Egbert Forsten. https://doi.org/10.1163/9789004454620

Jambuvijayajī, Muni Śrī. (Ed.). (1961). Vaiśeṣikasūtra of Kaṇāda with the commentary of Candrānanda. With the introduction by A. Thakur. Baroda: Oriental Institute.

Jhalakīkar, B. (1928). Nyāyakośa or dictionary of technical terms of Indian philosophy. Revised and re-edited by V. S. Abhyankar. Poona: The Bhandarkar Oriental Research Institute.

Joshi, S. D., & Roodbergen, J. A. F. (Eds. & trans.). (1986). Patañjali’s Vyākaraṇa-Mahābhāṣya: Paspaśāhnika. Poona: University of Poona.

Larson, G. J., & Bhattacharya, R. S. (Eds.). (2011). Encyclopedia of Indian philosophies: Vol. XII: Yoga: India’s philosophy of meditation. Delhi: Motilal Banarsidass.

Łucyszyna, O. (2017). On the notion of linguistic convention (saṁketa) in the Yogasūtrabhāṣya. Journal of Indian Philosophy, 45(1), 1-19. https://doi.org/10.1007/s10781-016-9296-9

Lysenko, V. (2018). The Buddhist philosophy of language in India: an overview. In M. Herat (Ed.), Buddhism and linguistics: theory and philosophy (pp. 19-33). Cham: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-3-319-67413-1_2

Maas, P. A. (2013). A concise historiography of classical Yoga philosophy. In E. Franco (Ed.), Periodization and historiography of Indian philosophy (pp. 53-90). Vienna: Sammlung de Nobili, Institut für Südasien-, Tibet- und Buddhismuskunde der Universität Vien.

Maas, P. A. (Ed.). (2006). Samādhipāda. Das erste Kapitel des Pātañjalayogaśāstra zum ersten Mal kritisch ediert. The first chapter of the Pātañjalayogaśāstra for the first time critically edited. Aachen: Shaker Verlag.

Matilal, B. K. (1990). The word and the world: India’s contribution to the study of language. Delhi: Oxford University Press.

Miśra, N. (Ed.). (1971). Pātañjala-yoga-darśanam, Vācaspatimiśra-viracita-Tattvavaiśāradī-Vijñānabhikṣu-kṛta-Yogavārttika-vibhūṣita-Vyāsabhāṣya-sametam. Varanasi: Bhāratīya Vidyā Prakāśana.

Murty, K. S. (1959). Revelation and reason in Advaita Vedānta. Bombay: Asia Publishing House.

Nyāyaratna, M. (Ed.). (1873-1887). The Aphorisms of the Mīmāṁsā by Jaimini, with the Commentary of Śavara-svāmin (Vol. 1-2). Calcutta: Gaṇeśa Press.

Nyaya-Tarkatirtha, T., et al. (Eds.). (1936-1944). Nyāyadarśanam: with Vātsyāyana’s Bhāṣya, Uddyotakara’s Vārttika, Vācaspati Miśra’s Tātparyaṭīkā and Viśvanātha’s Vṛtti (Vol. 1-2). Calcutta: Metropolitan Printing & Publishing House.

Ogawa, H. (2013). Bhartṛhari on three types of linguistic unit-meaning. In G. Cardona (Ed.), Proceedings of the 15th World Sanskrit Conference: Vol. II: Vyākaraṇa across the ages (pp. 217-279). New Delhi: Rashtriya Sanskrit Sansthan.

Pandeya, R. C. (1963). The problem of meaning in Indian philosophy. Delhi: Motilal Banarsidass.

Potter, K. H. (1981). Introduction to the philosophy of Advaita Vedānta. In K. H. Potter (Ed.), Encyclopedia of Indian philosophies: Vol. I: Advaita Vedānta up to Śaṁkara and his pupils (pp. 3-100). Princeton (New Jersey): Princeton University Press. https://doi.org/10.1515/9781400856510

Saito, A. (2020). The theory of the Sphoṭa. In A. Graheli (Ed.), The Bloomsbury research handbook of Indian philosophy of language (pp. 76-107). London: Bloomsbury Academic. https://doi.org/10.5040/9781350049154.0010

Śāstrī, D. (Ed.). (1978). Ślokavārttika of Śrī Kumārila Bhaṭṭa with the commentary Nyāyaratnākara of Śrī Pārthasārathi Miśra. Varanasi: Tara Publications.

Shastri, D. (Ed.). (1968). Tattvasaṅgraha of Ācārya Śāntarakṣita with the commentary Pañjikā of Śrī Kamalaśīla (Vol. 1, 2). Varanasi: Bauddha Bharati.

Subramania Iyer, K. A. (1969). Bhartṛhari: A study of the Vākyapadīya in the light of the ancient commentaries. Poona: Deccan College Postgraduate and Research Institute.

Śukla, S. N. (Ed.). (1936). The Nyāyamañjarī of Jayanta Bhaṭṭa. Benares: Jaya Krishna Das Haridas Gupta, The Chowkhamba Sanskrit Series Office.

Taber, J. (2005). A Hindu critique of Buddhist epistemology. Kumārila on perception. The “Determination of perception” chapter of Kumārila Bhāṭṭa’s Ślokavārttika. Translation and commentary. London and New York: RoutledgeCurzon, Taylor & Francis Group. https://doi.org/10.4324/9780203420621

Tarka Pañcānana, J. (Ed.). (1861). The Vaiśeṣika darśana, with the commentaries of Śaṅkara Miśra and Jayanārāyaṇa Tarka Pañcānana. Calcutta: Asiatic Society of Bengal.

Tillemans, T. J. F. (Ed. & trans.). (2000). Dharmakīrti’s Pramāṇavārttika: an annotated translation of the fourth chapter (parārthānumāna) (Vol. 1: k. 1-148). Wien: Österreichische Akademie der Wissenschaften.