Ляйбніц і Вольф: критичні засади ідеї наукової революції у філософії

Сергій Секундант

doi:10.31649/sent40.01.044

Автор(и)

Сергій Секундант Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова. http://orcid.org/0000-0001-6724-4956

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent40.01.044

Ключові слова:

Кант, еклектики, система філософії, науковий метод, реформа філософії, критичні підстави філософії, предмет філософії, науковий прогрес, наука і філософія, метафізика

Анотація

Стаття розкриває критичний зміст ідеї наукової революції у філософії Вольфа й показує внесок Ляйбніца у формування цієї ідеї. Мета Вольфа полягала у реформі методу філософування за зразком геометрії Евкліда. В основі цієї реформи лежала картезіанська ідея досягнення достовірності шляхом прояснення понять. Однак Вольф, у дусі Ляйбніца, бачить це прояснення в такому аналізі понять, який дозволив би точно встановити зв'язок між ними й показати можливість об'єкта, яку виражає кожне поняття.

Критичний сенс свого методу Вольф убачає в тому, щоби шляхом аналізу понять зв'язати всі поняття й висловлювання в єдину систему, засновану на несуперечливих підставах і таку, що не містить недоведених положень. Це дозволило б, на думку Вольфа, усунути з філософії всі поняття, предмети яких не були можливими, і всі твердження, які не могли бути доведеними. Запропонована Ляйбніцем ідея аналізу понять також склала основу Вольфового поняття філософії як науки про можливе. Критичний сенс такого поняття філософії у Вольфа, як і в Ляйбніца, полягав у обмеженні предмета філософії тільки цариною можливого.

Хоча основні критичні ідеї, що лежали в основі філософської системи Вольфа, були сформульовані Ляйбніцем, ця система, усе ж, була плодом Вольфового генія. Багато критичних ідей Вольфа були новаторськими і справили помітний вплив на подальший розвиток філософії. Передовсім ідеться про ту вимогу, що дослідження пізнавальних здібностей людського розуму має передувати побудові системи. Проте Вольфові спроби побудувати універсальну систему знання призвели до нівелювання критичного змісту деяких вимог Ляйбніца, що дало привід для звинувачень обох цих філософів у атеїзмі й фаталізмі.

Біографія автора

Сергій Секундант, Одеський національний університет ім. Іллі Мечнікова.

д.філос.н., професор

Посилання

Albrecht, M. (2019). Einleitung. In C. Wolff, Über den Unterschied zwischen einem systematischen und non-systematischen Verstand (S. 7-23). (M. Albrecht, Hrsg.). Hamburg: Meiner. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-3446-9

Arndt, H. W. (2006). Einleitung. In C. Wolff, Gesammelte Werke. 1. Abt., Bd. 4. Vernünftige Gedanken von der Menschen Thun und Lassen zu Beförderung ihrer Glückseligkeit (i-xxviii). Hildesheim: Olms.

Arnsperger, W. (1897). Christian Wolffs Verhältnis zu Leibniz. Weimar: Emil Felber.

Corr, C.A. (1974). Did Wolff follow Leibniz? In G. Funke (Hrsg.), Akten des 4.Internationalen Kant-Kongresses. Mainz, 6 -10 April 1974 (S. 11-21). Berlin, & New York: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110878707-003

Gava, G. (2018). Kant, Wolff and Method of Philosophy. In D. Garber, & D. Rutherford (Eds.), Oxford Studies in Early Modern Philosophy (Vol. VIII, pp. 271-305). Oxford: University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780198829294.003.0009

Gawlick, G., & Kreimendahl, L. (2006). Einleitung. In C. Wolff, Discursus praeliminaris de philosophia in genere = Einleitende Abhandlung über Philosophie im allgemeinen (S. ix-xliv). Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog.

Gerhardt, C. I. (Hrsg.). (1860). Briefwechsel zwischen Leibniz und Christian Wolff. Halle: Schmidt.

Lange, J. (1724). Bescheidene und ausführliche Entdeckung der falschen und schädlichen Philosophie in dem Wolffianischen Systemate Metaphysico von Gott, der Welt und dem Menschen. Halle: Wähsenhauser.

Madonna, L. C. (2018). Die Zwei Logiken. In R. Theis, & A. Aichele (Hrsg.), Handbuch. Christian Wolff (S. 93-114). Wiesbaden: Springer.

Menzel, W. (1986). Vernakuläre Wissenschaft. Christian Wolffs Bedeutung für die Herausbildung und Durchsetzung des Deutschen als Wissenschaftssprache. Tübingen: Niemeyer.

Psilojannopoulos, A (2013) Von Thomasius zu Tetens. Eine Untersuchung der philosophiegeschichtlichen Voraussetzungen der theoretischen Philosophie Kants in repräsentativen Texten der Deutschen Aufklärung. Dissertation. BerlIn Humboldt Universität.

Risse, W. (1970). Die Logik der Neuzeit (Bd. II). Stuttgart, & Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog.

Secundant, S. (2013). Leibniz's epistemology in its normative-critical foundations. [In Russian]. Odessa: Dom knigi.

Secundant, S. (2016) Zum Begriff der praktischen Logik und der reinen praktischen Vernunft bei Leibniz. In Wenchao Li (Hrsg.), Für unser Glück oder das Glück anderer. Vorträge des X. Internationaler Leibniz-Kongress Hannover 18. – 23. Juli 2016. In 6 Bände (Bd. 2, 43-58). Hildesheim: Olms.

Secundant, S. (2020). Comparative analysis of the Leibniz’s and Wolff’s concepts of system. [In Ukrainian]. Sententiae, 39(1), 8-28. https://doi.org/10.31649/sent39.01.008

Tutor, J. I. G. (2018). Philosophiebegriff und Methode. In R. Theis, & A. Aichele (Hrsg.), Handbuch. Christian Wolff (S. 73-91). Wiesbaden: Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-658-14737-2_4

Wolff, Ch. (1709). Aerometriae elementa, in quibus aliquot Aёris vires ac proprietates juxta methodum Geometrarum demonstrantur. Lipsiae: Hered. Lankisianorum.

Wolff, Ch. (1713). Vernünftige Gedanken von den Kräfte des Menschlichen Verstandes und ihrem richtigen Gebrauche in Erkäntniß der Wahrheit. Halle: Renger.

Wolff, Ch. (1716). Mathematisches Lexicon, darinnen in allen Theilen der Mathematick üblichen Kunst-Wörter erkläret. Leipzig: Joh. Fr. Gleditsch.

Wolff, Ch. (1720). Vernünftige Gedanken von Gott, der Welt und der Seele des Menschen, auch allen Dingen überhaupt. Halle: Renger.

Wolff, Ch. (1726). Christian Wolffs Ausführliche Nachricht von seinen eigenen Schriften. Frankfurt am MaIn Andrei und Heinrich Hort.

Wolff, Ch. (1728). Philosophia rationalis sive Logica, methodо scientifico pertractata. Francofuti, & Lipsiae: Renger.

Wolff, Ch. (1730). Philosophia prima sive Ontologia methodo scientifico pertractata. Frankfurt, & Leipzig: Renger.

Wolff, Ch. (1733). Der vernünftigen Gedanken von Gott, der Welt und der Seele des Menschen, auch allen Dingen überhaupt 2. Theil. Frankfurt am MaIn Andrei und Heinrich Hort.

Wolff, Ch. (1737). Von der Weltweisheit und Naturlehre ingleichen der darinnen zu gebrauchende Lehrart. In Ch. Wolff, Gesammelte kleine philosophische Schriften. 2. Teil.: Von der Weltweisheit und von den besondern Stücken der Vernunftlehre (S. 3-21). Halle: Regnerischen Buchhandlung.

Wolff, Ch. (1755). Philosophia practica universalis, methohdo mathematico conscripta. In Ch. Wolff, Meletemata mathemtico-philosophica (S. 188-223). Halle: Renger.

Wolff, Ch. (1841). Christian Wolffs eigene Lebensbeschreibung. (H. Wuttke, Hrsg.). Leipzig: Weidmann.

Wundt, M. (1945). Die deutsche Schulphilosophie im Zeitalter der Aufklärung. Tübingen: Mohr.

Wuttke, H. (1841). Über Christian Wolff den Philosophen. Eine Abhandlung. Leipzig: Weidmann.

Zeller, E. (1875). Geschichte der deutschen Philosophie seit Leibniz. München: Oldenberg. https://doi.org/10.1515/9783486722826

Zingari, G. (1980). Die Philosophie von Leibniz und die „Deutsche Logik“ von Christian Wolff. Studia Leibnitiana, 12(2), 265-278.