Томістська неперекладність: концептуальний аналіз вчення Томи Аквінського про переісточення
DOI:
https://doi.org/10.22240/sent34.01.061Ключові слова:
Тома Аквінський, Аристотель, євхаристія, переісточення, транссубстанціація, неперекладність, субстанція, змінаАнотація
Статтю присвячено вченню про переісточення (транссубстанціацію) чи євхаристичну зміну, сформульованому Томою Аквінським у Сумі теології III, Питання 75, на тлі подвійного концептуального (християнсько-релігійного й аристотелівського філософського) і подвійного лінгвістичного (латинського й перекладеного грецького) контекстів. Зазначене вчення розглядається й аналізується як філософсько-богословська теорія, яку можна пояснити й оцінити за допомогою концепції «філософських неперекладностей», нещодавно презентованої прихильниками «перекладацького повороту» (translational turn) у континентальній філософії. На основі ретельного аналізу Аквінатового тексту автор стверджує, що поняття переісточення слід ідентифікувати саме як концептуальну неперекладність.
Термин «неперекладність» означає тут унікальну реінтерпретацію аристотелівської мови буття і зміни, що призводить до появи концептуальної іновації як вмістища певних внутрішніх проблем, але також і потенційно перспективних відкриттів. Використання такого концепту виправдовується тим, що реконцептуалізація низки перипатетичних ідей, здійснена Аквінатом, обертається створенням кількох неперекладних понять, позбавлених повноцінного сенсу поза специфічно томістичним латинським вокабуляром. Попри критику, ці поняття не обов’язково постають як суперечливі, їх, радше, слід визнати томістичними неперекладностями.
##submission.downloads##
-
PDF (English)
Завантажень PDF: 318
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).