Мартин Гайдеґер читає Фіхте

Jürgen Stolzenberg

doi:10.22240/sent32.01.118

Автор(и)

Jürgen Stolzenberg Університет Мартина Лютера Гале-Вітенберґ (Гале)

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent32.01.118

Ключові слова:

Гайдеґер, Фіхте, вчення про науку, обмеження, вчинкодія, виображення

Анотація

У лекціях про Фіхте, Геґеля та Шелінґа, що вперше мали місце у літньому семестрі 1929 року, Гайдеґерові відкрився новий світ. Так Гайдеґер написав у листі Карлові Ясперсу в червні 1929 року. Стаття показує, як Гайдеґер читав Фіхте. Під час лекцій про Фіхте, Геґеля та Шелінґа Гайдеґер усвідомив оригінальність Фіхтевої філософії в стосунку до своєї власної теорії в Бутті та часі. Гайдеґер намагався оцінити як слід Фіхтеві міркування саме з метою підкреслення та акцентування обґрунтованості своїх власних тверджень. Це можна побачити на прикладі Гайдеґерової інтерпретації Фіхтевого обґрунтування раннього вчення про науку. За Гайдеґером, третя засада з її поняттям обмеження має бути найголовнішою засадою. По-друге, Гайдеґер відкидав технічні аспекти дедукції та системний характер Фіхтевого вчення про науку. Інтерпретуючи зміст Фіхтевого поняття вчинкодії (Tathandlung) й теорії виображення, Гайдеґер вбачає перспективу, точкою сходження якої є концепція, викладена в Бутті та часі.

Біографія автора

Jürgen Stolzenberg, Університет Мартина Лютера Гале-Вітенберґ (Гале)

професор-емерит

Посилання

Fichte, J. G. (1965). Grundlage der gesammten Wissenschaftslehre (1794/95). In J. G. Fichte, Gesamtausgabe der Bayerischen Akademie der Wissenschaften (SS. 173-461). (R. Lauth, & H. Jacob, Hrsg.). Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann.

Fichte, J. G. (1966). Grundlage des Naturrechts nach Principien der Wissenschaftslehre (1796). In J. G. Fichte, Gesamtausgabe der Bayerischen… Bd. I(3) (SS. 291-460). (R. Lauth, H. Gliwitzky, & R. Schottky, Hrsg.). Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann.

Figal, G. (1988). Martin Heidegger. Phänomenologie der Freiheit. Frankfurt a. M.: Hain.

Heidegger, M. (1975). Die Grundprobleme der Phänomenologie. In M. Heidegger, Gesamtausgabe. A. II (B. 24). Frankfurt a. M.: Klostermann.

Heidegger, M. (1997). Der deutsche Idealismus (Fichte, Schelling, Hegel) und die philosophische Problemlage der Gegenwart. In M. Heidegger, Gesamtausgabe. A. II (B. 28). Frankfurt a. M.: Klostermann.

Heidegger, M. (1991). Kant und das Problem der Metaphysik. Frankfurt a. M.: Klostermann.

Heidegger, M., Jaspers, K. (1990). Briefwechsel 1920–1963. (W. Biemel, & H. Saner, Hrsg.). Frankfurt a. M.: Klostermann; München: Piper.

Herrmann, F.-W. von. (1976). Fichte und Heidegger. Phänomenologiesche Anmerkungen zu ihren Grundstellungen. In U. Guzzoni u. a., (Hrsg.), Der Idealismus und seine Gegenwart. Festschrift fur Werner zum Marx zum 65. Geburtstag. Hamburg: Meiner.

Klotz, Ch. (2002). Selbstbewusstsein und praktische Identität. Frankfurt a. M.: Klostermann. https://doi.org/10.3196/9783465031420

Ryue, H. (1999). Über Fichtes ersten Grundsatz «Ich bin». Kommentar zu dem § 1 der Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre (1794/95). München: H. Utz Verlag.

Stolzenberg, J. (1994). Fichtes Satz «Ich bin». Argumentanalytische Überlegungen zu Paragraph 1 der «Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre» von 1794/95. Fichte-Studien, 6, 1-34. https://doi.org/10.5840/fichte199464

Stolzenberg, J. (1998). Reiner Wille. Ein Grundbegriff der Philosophie Fichtes. Revue Internationale de Philosophie, 52(206), 617-639.

Stolzenberg, J. (2001). Personalitas moralis. Zu Martin Heideggers Kritik von Kants Theorie des moralischen Bewusstseins. In V. Gerhardt, R.-P. Horstmann, & R. Schumacher, (Hrsg.), Kant und die Berliner Aufklarung. Akten des IX. Internationalen Kant-Kongresses (Band V, SS. 609-618). Berlin & New York: De Gruyter.

Stolzenberg, J. (2002). Martin Heidegger: Sein und Zeit. In R. Brandt & Th. Sturm, (Hrsg.), Klassische Werke der Philosophie. Von Aristoteles bis Habermas (SS. 257-284). Leipzig: Reclam.