«Чи може національна філософія бути точно визначеним дослідницьким об’єктом?» Припливи й відпливи між єдиним (спільним) і множинним (розрізненим)
DOI:
https://doi.org/10.22240/sent30.01.062Ключові слова:
універсальне/осібне, тотожність/відмінність, священне/світське, вертикальне/горизонтальне, Вавилон/П’ятидесятниця, philosophia perennis, lingua universalis/природні наріччя, перспективізмАнотація
Термін «національна філософія» та відповідна ідея стикаються з зовні неподоланною апорією між, з одного боку, вимогою універсальної мудрості (philosophia perennis) та, з другого, втіленістю останньої в середовищі множинних і відмінних культур.
Ця апорія має відповідника «міфічного» штибу в конфлікті між єдиною, щільною, позбавленою сенсу мовою Вавилону та спокутуванням її у формі сенсу, розподіленого між численними народами й говірками (П’ятидесятниця).
Цей міф протягом усієї історії знаходить своє дійсне втілення в множинності людських культур. Йдеться про історію, контрастний ритм якої задається подвійним протистоянням.
По-перше, протистоянням символічного типу: в змаганні між порядком «вертикальним» (панування мов, що мають особливий авторитет) і порядком «горизонтальним», позначеним появою нових говірок, що оскаржують панівні мови (Volgare в ренесансній Італії).
По-друге, протистоянням полемічного типу, що полягає в поверненні напруги між пошуком деякої «lingua universalis» (логіки) й плідністю «природних» наріч (в епіцентрі цієї напруги променіє мислення Ляйбніца).
Вислідом цих протистоянь є та роль, яку для них відіграє мова в розмаїтті своїх форм. Саме це розмаїття вможливлює деяку «націоналізацію» філософії. Відтоді остання шукає й виробляє себе в лоні засадово одиничних культур (націй), у змаганні щодо пошуку водночас винахідливого, сповненого контрастів і вразливого сенсу.
Посилання
Arnauld, A., Nicole, P. (1993). La logique, ou, L'Art de penser: contenant, outre les règles communes, plusieurs observations nouvelles, propres à former le jugement (P. Clair, & F. Girbal, Éds.). Paris: Vrin.
Assmann, A. (1996). The Curse and Blessing of Babel, or Looking back on Universalism. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between. Stanford, Calif.: Stanford UP.
Augustin, St. (2004). Sancti Augustini opera: Enarrationes in Psalmos 51-100, pars 1: Enarrationes in Psalmos 51-60. (H. Muller, Hrsg.). Wien: Verlag der ÖAW.
Baron, H. (1955). The Crisis of the early Italian Renaissance (Vol. 1). Princeton, N.J.: Princeton UP.
Beierwaltes, W. (1980). Identität und Differenz. Frakfurt am Main: Klostermann.
Beierwaltes, W. (1985). Denken des Einen. Frakfurt am Main: Klostermann.
Beierwaltes, W. (2000). Platonisme et Idéalisme. (M.-Ch. Challiol-Gillet et al., Trad.). Paris: Vrin.
Belaval, Y. (1976). Leibniz et la langue allemande. In Y. Belaval. (1976). Études leibniziennes: de Leibniz à Hegel. Paris: Gallimard.
Blumenberg, H. (2007). La lisibilité du monde. (P. Rusch, & D. Trierweiler, Trad.). Paris: Cerf.
Blumenberg, H. (2010). L’imitation de la nature et autres essais d'esthétique. (I. Kalinowski, & M. de Launay, Trad.). Paris: Hermann.
Boehm, G. (1969). Studien zur Perspektivität. Heidelberg: Winter.
Borst, A. (1995). Der Turmbau von Babel: Geschichte der Meinungen über Ursprung und Vielfalt der Sprachen und Völker, T. 1: Umbau (S. 956-1394). Munchen: DTV.
Cassirer, E. (1983). Individu et Cosmos dans la philosophie de la Renaissance. Paris: Minuit.
Caussat, P. (2004). La confrontation entre Analyse et Synthèse: Humboldt avocat de la révolution kantienne face à la pensée héritée de Condillac. Kodikas/Code. Ars Semeiotica, 27(1-2), (Special Issue-Themenheft: Sprachdenken zwischen Berlin und Paris: Wilhelm von Humboldt = La pensée linguistique entre Berlin et Paris: Wilhelm von Humboldt; S. Bösch, & M. Meßling, Hrsg. Tübingen: Narr), 51-64.
Caussat, P. (2012). Crise de la raison-Logos et invention de la raison-langue. In E. Sofia, & E. Normand (Éds.), Espaces théoriques du langage: des parallèles floues (pp. 187-222). Louvain-la-Neuve: Academia; Paris: Harmattan.
Condillac, E. Bonot de. (1822). La langue des calculs. In E. Bonot de Condillac, Oeuvres Complètes in 16 vol. (Vol. 16). Paris: Lecointe & Durey.
Condorcet, J.-A. N. de Caritat, Marquis de. (1970). Esquisse d'un tableau historique des progrès de l'esprit humain. (Y. Belaval, Éd.). Paris: Vrin.
Danielou, J. (2012). Origène. Paris: Cerf.
Descartes, R. (1996). Œuvres complètes in 11 vol. (Vol. I). (Ch. Adam, & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.
Heinekamp, A. (1972). Ars characteristica und natürliche Sprachen bei Leibniz. Tijdscrift voor Filosofie, 34(3), 446-488.
Heinekamp, A. (1975). Natürliche Sprachen und Allgemeine Characteristik. Studia Leibniziana, Supplementa 15: Akten des 2° internationalen Leibniz-Kongresses, 257-286.
Herder, J.-G. (1960). Sprachphilosophische Schriften (E. Heintel, Hrsg). Hamburg: Meiner.
Herder, J.-G. (1991). Idées sur la philosophie de l’histoire. Paris: Presses Pocket.
Humboldt, W. von. (1963). Über die Verschiedenheit des menschlichen Sprachbaues und ihren Einfluss auf die geistige Entwicklung des Menschengeschlechts. In W. Humboldt, Werke in fünf Bänden, 3. Schriften zur Sprachphilosophie. (A. Flitner, & K. Giel, Hrsg.). Stuttgart: Cotta.
Ivanka, E. von. (1990). Plato christianus: la réception critique du platonisme chez les Pères de l'Eglise. (R. Brague, & J.-Y. Lacoste, Éds.). Paris: PUF.
Kaulbach, F. (1966). Der Begriff des Charakters in der Philosophie von Leibniz. Kant-Studien, 5, 126-141. https://doi.org/10.1515/kant.1966.57.1-4.126
Leibniz, G. W. (1991). Monadologie. Paris: Librairie générale.
Leibniz, G. W. (1996). Exhortation adressée aux Allemnds. In P. Caussat, D. Adamski, & M. Crepon (Éds.). La langue source de la nation: messianismes séculiers en Europe centrale et orientale du XVIIIe au XXe siècle (pp. 45-66). (P. Caussat, Trad.). Liège: Mardaga.
Leinkauf, T. (1999). Mundus Combinatus: Studien zur Struktur der barocken Universalwissenschaft am Beispiel Athanasius Kirchers SJ (1602-1680). Berlin: Akademie Verlag, 1999.
Mirandole, J. Pic de la. (1993). De la dignité de l’homme. In J. Pic de la Mirandole, Œuvres philosophiques. Paris: PUF.
Montaigne, M. (1989). Essais. Paris: Gallimard.
Nicolas de Cusa. (2012). La sagesse, l'esprit, les expériences de statique selon l'idiot = Idiota de sapientia, de mente, de staticis experimentis. (R. Bruyeron, Éd., F. Coursaget, Trad.). Paris: Hermann.
Plotin. (1954). Ennéades. Paris: Les Belles Lettres.
Proclus. (1964). Théologie platonicienne. Paris: Les Belles Lettres.
Speroni, S. (1551). Dialogue des langues. Paris: Jean Longis.
Stierle, K. H. (1996). Translatio Studii and Renaissance: From Vertical to Horizontal Translation. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between (pp. 55-67). Stanford, Calif.: Stanford UP.
Tarde, G. (1999). Monadologie et Sociologie. In G. Tarde, Œuvres (É. Alliez, Éd.). (1 série, Vol. 1). Paris: Institut Synthélabo.
Tarde, G. (2002). Philosophie de l'histoire et science sociale: la philosophie de Cournot. In G. Tarde, Oeuvres (2 série, Vol. 4). (Th. Martin, Éd.). Paris: Les empêcheurs de penser en rond, & Seuil.
Assmann, A. (1996). The Curse and Blessing of Babel, or Looking back on Universalism. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between. Stanford, Calif.: Stanford UP.
Augustin, St. (2004). Sancti Augustini opera: Enarrationes in Psalmos 51-100, pars 1: Enarrationes in Psalmos 51-60. (H. Muller, Hrsg.). Wien: Verlag der ÖAW.
Baron, H. (1955). The Crisis of the early Italian Renaissance (Vol. 1). Princeton, N.J.: Princeton UP.
Beierwaltes, W. (1980). Identität und Differenz. Frakfurt am Main: Klostermann.
Beierwaltes, W. (1985). Denken des Einen. Frakfurt am Main: Klostermann.
Beierwaltes, W. (2000). Platonisme et Idéalisme. (M.-Ch. Challiol-Gillet et al., Trad.). Paris: Vrin.
Belaval, Y. (1976). Leibniz et la langue allemande. In Y. Belaval. (1976). Études leibniziennes: de Leibniz à Hegel. Paris: Gallimard.
Blumenberg, H. (2007). La lisibilité du monde. (P. Rusch, & D. Trierweiler, Trad.). Paris: Cerf.
Blumenberg, H. (2010). L’imitation de la nature et autres essais d'esthétique. (I. Kalinowski, & M. de Launay, Trad.). Paris: Hermann.
Boehm, G. (1969). Studien zur Perspektivität. Heidelberg: Winter.
Borst, A. (1995). Der Turmbau von Babel: Geschichte der Meinungen über Ursprung und Vielfalt der Sprachen und Völker, T. 1: Umbau (S. 956-1394). Munchen: DTV.
Cassirer, E. (1983). Individu et Cosmos dans la philosophie de la Renaissance. Paris: Minuit.
Caussat, P. (2004). La confrontation entre Analyse et Synthèse: Humboldt avocat de la révolution kantienne face à la pensée héritée de Condillac. Kodikas/Code. Ars Semeiotica, 27(1-2), (Special Issue-Themenheft: Sprachdenken zwischen Berlin und Paris: Wilhelm von Humboldt = La pensée linguistique entre Berlin et Paris: Wilhelm von Humboldt; S. Bösch, & M. Meßling, Hrsg. Tübingen: Narr), 51-64.
Caussat, P. (2012). Crise de la raison-Logos et invention de la raison-langue. In E. Sofia, & E. Normand (Éds.), Espaces théoriques du langage: des parallèles floues (pp. 187-222). Louvain-la-Neuve: Academia; Paris: Harmattan.
Condillac, E. Bonot de. (1822). La langue des calculs. In E. Bonot de Condillac, Oeuvres Complètes in 16 vol. (Vol. 16). Paris: Lecointe & Durey.
Condorcet, J.-A. N. de Caritat, Marquis de. (1970). Esquisse d'un tableau historique des progrès de l'esprit humain. (Y. Belaval, Éd.). Paris: Vrin.
Danielou, J. (2012). Origène. Paris: Cerf.
Descartes, R. (1996). Œuvres complètes in 11 vol. (Vol. I). (Ch. Adam, & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.
Heinekamp, A. (1972). Ars characteristica und natürliche Sprachen bei Leibniz. Tijdscrift voor Filosofie, 34(3), 446-488.
Heinekamp, A. (1975). Natürliche Sprachen und Allgemeine Characteristik. Studia Leibniziana, Supplementa 15: Akten des 2° internationalen Leibniz-Kongresses, 257-286.
Herder, J.-G. (1960). Sprachphilosophische Schriften (E. Heintel, Hrsg). Hamburg: Meiner.
Herder, J.-G. (1991). Idées sur la philosophie de l’histoire. Paris: Presses Pocket.
Humboldt, W. von. (1963). Über die Verschiedenheit des menschlichen Sprachbaues und ihren Einfluss auf die geistige Entwicklung des Menschengeschlechts. In W. Humboldt, Werke in fünf Bänden, 3. Schriften zur Sprachphilosophie. (A. Flitner, & K. Giel, Hrsg.). Stuttgart: Cotta.
Ivanka, E. von. (1990). Plato christianus: la réception critique du platonisme chez les Pères de l'Eglise. (R. Brague, & J.-Y. Lacoste, Éds.). Paris: PUF.
Kaulbach, F. (1966). Der Begriff des Charakters in der Philosophie von Leibniz. Kant-Studien, 5, 126-141. https://doi.org/10.1515/kant.1966.57.1-4.126
Leibniz, G. W. (1991). Monadologie. Paris: Librairie générale.
Leibniz, G. W. (1996). Exhortation adressée aux Allemnds. In P. Caussat, D. Adamski, & M. Crepon (Éds.). La langue source de la nation: messianismes séculiers en Europe centrale et orientale du XVIIIe au XXe siècle (pp. 45-66). (P. Caussat, Trad.). Liège: Mardaga.
Leinkauf, T. (1999). Mundus Combinatus: Studien zur Struktur der barocken Universalwissenschaft am Beispiel Athanasius Kirchers SJ (1602-1680). Berlin: Akademie Verlag, 1999.
Mirandole, J. Pic de la. (1993). De la dignité de l’homme. In J. Pic de la Mirandole, Œuvres philosophiques. Paris: PUF.
Montaigne, M. (1989). Essais. Paris: Gallimard.
Nicolas de Cusa. (2012). La sagesse, l'esprit, les expériences de statique selon l'idiot = Idiota de sapientia, de mente, de staticis experimentis. (R. Bruyeron, Éd., F. Coursaget, Trad.). Paris: Hermann.
Plotin. (1954). Ennéades. Paris: Les Belles Lettres.
Proclus. (1964). Théologie platonicienne. Paris: Les Belles Lettres.
Speroni, S. (1551). Dialogue des langues. Paris: Jean Longis.
Stierle, K. H. (1996). Translatio Studii and Renaissance: From Vertical to Horizontal Translation. In S. Budick, & W. Iser (Eds.), The Translatability of Cultures: Figurations of the Space Between (pp. 55-67). Stanford, Calif.: Stanford UP.
Tarde, G. (1999). Monadologie et Sociologie. In G. Tarde, Œuvres (É. Alliez, Éd.). (1 série, Vol. 1). Paris: Institut Synthélabo.
Tarde, G. (2002). Philosophie de l'histoire et science sociale: la philosophie de Cournot. In G. Tarde, Oeuvres (2 série, Vol. 4). (Th. Martin, Éd.). Paris: Les empêcheurs de penser en rond, & Seuil.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 197
Переглядів анотації: 338
Опубліковано
2014-06-16
Як цитувати
Caussat, P. (2014). «Чи може національна філософія бути точно визначеним дослідницьким об’єктом?» Припливи й відпливи між єдиним (спільним) і множинним (розрізненим). Sententiae, 30(1), 62–79. https://doi.org/10.22240/sent30.01.062
Номер
Розділ
СТАТТІ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).
.jpg){kind=logo}
.png){kind=logo}
