Nietzsche and the methodological fictions: from logical unity to methodological pluralism

Марсіо Жозе Сільвейра Ліма

doi:10.31649/sent45.01.062

Автор(и)

Марсіо Жозе Сільвейра Ліма Федеральний університет Південної Баїї (Порту Сеґуру, Баїя, Бразилія) https://orcid.org/0000-0001-6813-8864

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent45.01.062

Ключові слова:

мова, психофізіологія, єдність свідомості, метафоричний характер концептів, семіотика, симптоматологія

Анотація

У статті запропоновано систематичну інтерпретацію міркувань Фридриха Ніцше про мову й логіку. Стверджується, що останні функціонують як методологічні фікції, ґрунтовані на психофізіологічному поясненні пізнання. Спочатку показано, що раннє твердження Ніцше про мову як фундаментально риторичну, хоч і сформовану кантівськими засновками, породжує напругу між метафоричним характером понять і логічною вимогою єдності. Далі стверджується, що Ніцше усуває цю напругу, відкидаючи єдність свідомості та переосмислюючи людську істоту як множину потягів. З цього зсуву випливає, що логічні принципи, такі як тотожність і несуперечність, є не умовами істини, а спрощувальними функціями, закоріненими в потребі організму стабілізувати досвід. На цій основі мова переосмислюється як семіотичний і симптоматичний процес, а не як репрезентативна система. У статті висновується, що пізня філософія Ніцше приймає плюралістичну методологію. Позаяк пізнання виражає множинність потягів, власне письмо філософа виявляється в численних формах і стилях.

Біографія автора

Марсіо Жозе Сільвейра Ліма, Федеральний університет Південної Баїї (Порту Сеґуру, Баїя, Бразилія)

Ph.D. з філософії, професор філософії

Посилання

Abel, G. (1984). Die Dynamik der Willen zur Macht und die ewige Wiederkehr. Berlin; New York: de Gruyter.

Derrida, J. (2001). Éperons: les styles de Nietzsche / Spurs: Nietzsche’s Styles. Chicago; London: The University of Chicago Press.

Hales, S. (1996). Nietzsche on Logic. Philosophy and Phenomenological Research, 56(4), 819-835. https://doi.org/10.2307/2108282

Kant, I. (1998). Critique of Pure Reason. (P. Guyer & A. W. Wood, Trans.). Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511804649

Meijers, A. (1988). Gustav Gerber und Friedrich Nietzsche: Zum historischen Hintergrund der sprachphilosophischen Auffassungen des frühen Nietzsche. Nietzsche Studien, 17, 367-390.

Most, G., & Fries, T. (1994). Die Quellen von Nietzsches Rhetorik-Vorlesung. In T. Borsche et al. (Eds.), “Centauren-Geburten”: Wissenschaft, Kunst und Philosophie beim jungen Nietzsche (pp. 17-46). Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110901771.17

Nehamas, A. (1985). Nietzsche: Life as Literature. Harvard: Harvard UP.

Nietzsche, F. (1966). Beyond Good and Evil. (W. Kaufmann, Trans.). New York: Vintage Books.

Nietzsche, F. (1969). Ecce Homo. (W. Kaufmann, Trans.). New York: Vintage Books.

Nietzsche, F. (1988a). Nachgelassene Schriften 1870-1873. In F. Nietzsche, Sämtliche Werke: Kriti-sche Studienausgabe (Bd. 1, S. 513-925). (G. Colli & M. Montinari, Hrsg.). Berlin: de Gruy-ter.

Nietzsche, F. (1988b). Der Antichrist. Ecce homo. In F. Nietzsche, Sämtliche Werke: Kritische Stu-dienausgabe. (Bd. 6, S. 165-374). (G. Colli & M. Montinari, Hrsg.). Berlin: de Gruyter.

Nietzsche, F. (1988c). Nachgelassene Fragmente 1869-1874. In F. Nietzsche, Sämtliche Werke: Kritische Studienausgabe. (Bd. 7). (G. Colli & M. Montinari, Hrsg.). Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783112418789

Nietzsche, F. (1988d). Nachgelassene Fragmente 1885-1887. In F. Nietzsche, Sämtliche Werke: Kritische Studienausgabe. (Bd. 12). (G. Colli & M. Montinari, Hrsg.). Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783112419045

Nietzsche, F. (1988e). Nachgelassene Fragmente 1887-1889. In F. Nietzsche, Sämtliche Werke: Kritische Studienausgabe. (Bd. 13). (G. Colli & M. Montinari, Hrsg.). Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110860986

Nietzsche, F. (1989). On Rhetoric and Language. (L. G. Sander et al., Hrsg. & Trans.). New York; Oxford: Oxford UP.

Nietzsche, F. (1996). Human, All Too Human. (R. J. Hollingdale, Trans.). Cambridge: Cambridge UP.

Nietzsche, F. (1998). Twilight of the Idols. (D. Large, Trans.). Oxford: Oxford UP.

Nietzsche, F. (2007). On the Genealogy of Morality. (C. Diethe, Trans.). Cambridge: Cambridge UP.

Schacht, R. (2011). O naturalismo de Nietzsche. Cadernos Nietzsche, 29(1), 35-75.

Scheibenberger, S. (2016). Kommentar zu Nietzsches “Ueber Wahrheit und Lüge im aussermorali-schen Sinne”. Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110461558

Schrift, A. D. (1990). Nietzsche and the Question of Interpretation. London: Routledge.

Silenzi, M. (2023). “Aelter als die Sprache ist das Nachmachen von Gebärden”: Der Leib als Entste-hungsort der Sprache. Nietzsche Studien, 52(1), 99-123. https://doi.org/10.1515/nietzstu-2022-0041

Silveira Lima, M. J. S. (2018). As artes de Proteu: Perspectivismo e verdade em Nietzsche. Curitiba: CRV.

Sommer, A. U. (2019). Kommentar zu Nietzsches “Zur Genealogie der Moral”. Berlin: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110293371

Vattimo, G. (2010). Diálogos com Nietzsche. (S. C. Leite, Trans.). São Paulo: Martins Fontes.

Wotling, P. (2001). Le vocabulaire de Nietzsche. Paris: Ellipses.