Модерн: питання про субстанцію

Олесь Манюк

doi:10.31649/sent05.01.099

Модерн: питання про субстанцію

Автор(и)

Олесь Манюк Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара https://orcid.org/0009-0003-7975-4832

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent05.01.099

Ключові слова:

онтологія, постмодерн, подія, Абсолют

Анотація

У статті аналізуються погляди Декарта, Спінози і Ляйбніца на субстанцію. Автор виходить з онтологічного розриву між модерном і постмодерном, запитуюючи: чи дійсно значущість і зміст поняття субстанції є непорушними і самозрозумілими сьогодні? Поставити питання про субстанцію означає реінтерпретувати класиків модерну так, щоби внутрішній дисонанс їхнього мислення, що пояснює перехід від модерну до постмодерну, поставав як неминучий хід. Зокрема, автор віднаходить у текстах ранньомодерних філософів тему онтології події і плюралізму основ, не експліковану на рівні змісту, але наявну в лакунах і розривах їхньої думки. Це прокладає місток до постмодерністської онтології мови та закріплює сюжет «вічного модерну».

Посилання

Deleuze, G. (1988). Le pli, Leibniz et le baroque. Paris: Minuit.

Descartes, R. (1999). Meditations on First Philosophy. Selected Letters. [In Russian]. Saint Petersburg: Azbuka.

Leibniz, G. W. (1982). Monadology. [In Russian]. In G. W. Leibniz, Works in 4 vol. (Vol. 4, pp. 413-430). Moscow: Mysl.

Spinoza, B. (2000). Ethics. [In Russian]. Moscow: RIC Piligrim.

##submission.downloads##

PDF
Завантажень PDF: 13

Переглядів анотації: 28

Опубліковано

2002-04-22

Як цитувати

Манюк, О. (2002). Модерн: питання про субстанцію. Sententiae, 5(1), 99–104. https://doi.org/10.31649/sent05.01.099

Завантажити посилання

Номер

Том 5 № 1 (2002): SENTENTIAE

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:

Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).