Поетика перформативу Думках Паскаля (перформативність як підхід до проблеми художньості Паскалевих Думок)
DOI:
https://doi.org/10.31649/sent01.01.233Ключові слова:
екзистенціалізм, персоналізм, ірраціоналізм, гуманістична філософія, літературні виміри філософського тексту, філологія філософського текстуАнотація
Автор зазначає, що Паскаль, з огляду на особливості видання і перекладу його творів, існував у свідомості читачів радше як літературний феномен. Така настанова домінувала передовсім у Франції, де творчість Паскаля беззаперечно вважалася сферою інтересу філологів і літературознавців. Але серйозний, дослідницький інтерес до Паскаля практикувався лише в царині філософії. Натомість філологи приділяли місце Паскалеві переважно в історичних оглядах французького класицизму і моралістичної літератури. Ця подвійність не в останню чергу зумовлена подвійністю ставлення самого Паскаля до філософії. Автор висновує, що «Думки» – не просто недописаний твір, а й сукупність фрагментів, які відпочатково створювалися саме як фрагменти. Отже, може йтися про дві стратегії прочитання «Думок», жодна з яких не є панівною, а також про жанрову неоднозначність цього твору.
Посилання
Bitov, A. (1986). Articles from the novel. [In Russian]. Moscow: Sovetskiy pisatel.
Sainte-Beuve, C. (1970). Pascal’s Thoughts. [In Russian]. In C. Sainte-Beuve, Literary Portraits. Critical Essays (pp. 362-377). Moscow: Khudozhestvennaya Literatura.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень PDF: 25
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).