Тема людини у Паскаля і її розвиток у екзистенційній філософії

Анотація

Стаття реконструює образ людини у філософії Паскаля та порівнює його із відповідними сюжетами сучасної екзистенційної філософії. Авторка виокремлює низку ключових рис образу людини у філософії Паскаля: 1) минущість людського існування у світлі нескінченності світу; 2) неможливість осягнення людиною нескінченності, яка породжує у людині екзистенційну тривогу, з одного боку, замкнення у власній екзистенції і, з іншого, розчинення у нескінченності світу; 3) звернення людини до пізнання свого себе як способу впоратися зі згаданою тривогою.

Авторка порівнює ці риси з образом людини в екзистенційній філософії ХХ ст. і доводить, що вони є характерними і для останньої. На цій підставі авторка констатує спорідненість Паскалевого вчення й екзистенційної філософії ХХ ст.