Паскаль: «une trace / la trace» у концепції людини постмодерної французької філософії

Анотація

Стаття присвячена реконструкції образу людини у французькій постмодерній філософії  другої половини ХХ століття. Формування цього образу розглядається у зв’язку із концепцією наук Мішеля Фуко, а також із концепцією шизоаналізу Жиля Дельоза і Фелікса Ґватарі. Авторка наголошує, що ключовими рисами цього образу людини є: (1) об’єктивованість (сучасна культура робить людину не лише суб’єктом, а й об’єктом наук; отже, суб’єкт представляє не як чисту пізнавальну інстанцію, а й як скінченну людину, обмежену в кожну конкретну історичну епоху конкретними формами тіла, потреб, мови); (2) емансипація як зміст свободи (правдиво свобідна людина розглядається як така, що вийшла зі сфери існування як машини – сукупності функцій). Авторка також зазначає, що в образі людини, пов’язаному із французькою постмодерною філософією, ми можемо убачати «слід» ідей Паскаля щодо подвійності людини і неможливості її зведення до будь-якого окремого аспекту її природи й існування, зокрема раціонального або тваринного.