Дослідження історіографії філософії у франкомовній філософії

Сергій Йосипенко

doi:10.31649/sent41.03.026

Автор(и)

Сергій Йосипенко Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди http://orcid.org/0000-0001-5928-6638

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent41.03.026

Ключові слова:

історія історії філософії, доксографія філософії, жанри історіографії філософії, традиції історіографії філософії, соціальна історія історіографії філософії

Анотація

Одним з традиційних предметів дискусій істориків філософії є питання статусу історії філософії як дисципліни, а також завдань, можливостей та обмежень окремих підходів і жанрів історіографії філософії. Стаття присвячена аналізу внеску в ці дискусії досліджень історіографії філософії, які починаються у франкомовній філософії з 1970-х років з публікацією досліджень Л. Брона та М. Ґеру, зокрема відповідей на згадані питання, що окреслюються в перебігу таких досліджень.

Вихідним пунктом статті є історична схема ставлення філософів до минулого філософії, запропонована І. Лафрансом, яка дає змогу визначити місце історії філософії як дисципліни в філософській діяльності і вивчати історіографію філософії як елемент такої діяльності. У статті проаналізовані три проєкти дослідження історіографії філософії – «історії історії філософії» Л. Брона, дослідження доксографії А. Лакса та М. Фреде, соціальної історії історіографії філософії К. Кьоніґ-Пралон.

На підставі аналізу вказаних проєктів у статті обґрунтовано висновок, що історію філософії не можна розглядати ні лише як історичну, ні лише як філософську дисципліну, а також, що історик філософії не може досліджувати предмет, не конструюючи його одночасно на основі історичних даних, які завжди залишаються поза межами історіографічної конструкції.

Біографія автора

Сергій Йосипенко, Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди

доктор філософських наук, заступник директора

Посилання

Aubenque, P. (1992). Oui et non. In E. Alliez & B. Cassin (Eds.), Nos Grecs et leurs modernes. Les stratégies contemporaines d’appropriation de l’Antiquité (pp. 17-36). Paris: Seuil.

Azouvi, F. (2008). Pour une histoire impure de la philosophie. Revue Philosophique de Louvain. Quatrième série, 106(1), 40-50. https://doi.org/10.2143/RPL.106.1.2025314

Borzym, S. (2003). O tradycji w historii filosofii. In S. Borzym, Przeszłość dla przyszłości. Z dziejów myśli polskiej (ss. 9-15). Warszawa: IFiS PAN.

Braun, L. (1973). Histoire de l’histoire de la philosophie. Paris: Ophrys.

Braun, L. (1979). Théorie et histoire de la philosophie. Zeitschrift für allgemeine Wissenschaftstheorie / Journal for General Philosophy of Science, 10(12), 234-243. https://doi.org/10.1007/BF01802347

Braun, L. (1998). Historiographie et iconographie philosophiques. Revue d'histoire et de philosophie religieuses, 78(1), 3-14. https://doi.org/10.3406/rhpr.1998.5484

Brunschwig, J. (1992). Non et oui. In E. Alliez & B. Cassin (Eds.), Nos Grecs et leurs modernes. Les stratégies contemporaines d’appropriation de l’Antiquité (pp. 37-66). Paris: Seuil.

Frede, M. (1992). Doxographie, historiographie philosophique et historiographie historique de la philosophie. Revue de Métaphysique et de Morale, 97(3), 311-325.

Frede, M. (2022). The Historiography of Philosophy. Oxford: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oso/9780198840725.001.0001

Gueroult, M. (1979). Dianoématique. Livre IІ. Philosophie de l'histoire de la philosophie. Paris: Aubier.

Kant, I. (2000). Critique of Pure Reason (I. Burkovskyi, Trans.). [In Ukrainian]. Kyiv: Univers.

Khoma, O. (2022). What is a historian of philosophy looking for? Marion, J.-L. (2021). Questions cartésiennes III: Descartes sous le masque du cartésianisme. Paris: PUF. [In Ukrainian]. Sententiae, 41(1), 130–140. https://doi.org/10.31649/sent41.01.130

König-Pralong, C. (2017). L’histoire de la philosophie appartient-elle au champ des sciences humaines et sociales? Revue d’histoire des sciences humaines, (30), 49-70. https://doi.org/10.4000/rhsh.506

König-Pralong, C. (2019). La colonie philosophique. Écrire l’histoire de la philosophie aux XVIIIe et XIXe siècles. Paris: Éditions de l’EHESS.

Lafrance, Y. (1994). Pour une histoire non philosophique de la philosophie. In G. Boss (Ed.), La philosophie et son histoire (pp. 47-79). Zurich: Grand Midi.

Laks, A. (1992). Avant-propos. Qu’est-ce que la doxographie? Revue de Métaphysique et de Morale, 97(3), 307-309.

Laks, A. (1999). Histoire critique et doxographie. Pour une histoire de l’historiographie de la philosophie. Les Études Philosophiques, (4), 465-477.

Piaia, G. (2022). On the history of writingthe history of philosophy. Orbis Idearum, 10(1), 11-26.

Rorty, R. (1984). The historiography of philosophy: four genres. Іn R. Rorty, J. B. Schneewind & Q. Skinner (Eds.), Philosophy in History (pp. 49-75). Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511625534.006

Schopenhauer, A. (1877). Parerga und Paralipomena. Kleine philosophische schriften. Erster band. Leipzig: Brockhaus.

Yosypenko, S. (2020). Reception and influence in the history of philosophy: an approach to the problem. [In Ukrainian]. Filosofska Dumka, (2), 6-23. https://doi.org/10.15407/fd2020.02.006