Скептичні вислови в «Нарисах пірронізму» і Декартів проєкт «Медитацій про першу філософію»

Олег Хома

doi:10.31649/sent41.02.024

Автор(и)

Олег Хома Вінницький національний технічний університет http://orcid.org/0000-0002-8249-8281

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent41.02.024

Ключові слова:

догматизм, певність, гіперболічний сумнів, рівносильність, утримання від суджень, переконливість

Анотація

Метою статті є обґрунтування гіпотези про те, що неопірронізм Секста Емпірика істотно вплинув на Декартову медитацію як жанр філософування. Cпростувавши тези (1) про непредикативність Секстової мови і (2) про «епохе» Секста як автоматичний результат дії протилежних речей або висловлювань, я доводжу, що і Секст, і Декарт розрізняють внутрішню (примусову) згоду з очевидним і особисте визнання цієї згоди, яке в обох залежить від вольового рішення. Визнання Секстом явленого як явленого і його ясноти дає Декартові єдиний шанс спростувати скептицизм Cекста, невразливий до зовнішньої критики. Тому Декарт розробив медитацію як спеціальну модель іманентної критики, орієнтованої на роботу зі станами ясноти і очевидності (саме́ слово «скептицизм» жодного разу в Медитаціях не згадане). Моя гіпотеза полягає в тому, що ключовими елементами, до яких апелює ця модель, є «історія скептика», викладена в Нарисах пірронізму, і концеція скептичних висловів. Перевіркою цієї гіпотези надалі має стати доведення чи спростування тези про те, що дискурс І, ІІ і принаймні частково ІІІ Медитацій побудований за зразком скептичних висловів, орієнтованих на відображення внутрішніх станів мовця, а не на з’ясування «об’єктивного» стану справ (тобто не на догматичні міркування).

Біографія автора

Олег Хома, Вінницький національний технічний університет

д. філос. н., завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук

Посилання

Burnyeat, M. F. (2012). Can the sceptic live his scepticism? In M. F. Burnyeat, Explorations in Ancient and Modern Philosophy (Vol. I, pp. 205-235). Cambridge: Cambridge UP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511974052.011

Descartes, R. (1996). Œuvres de Descartes (Vol. I-XI). (Ch. Adam & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.

Descartes, R. (2013). Étude du bon sens, La recherche de la vérité et autres écrits de jeunesse, 1616-1631. (V. Carraud & G. Olivo, Eds.). Paris: PUF.

Frede, M. (1998). The Sceptic’s two kinds of assent and the question of the possibility of knowledge. In M. Burnyeat & M. Frede (Eds.), The original Sceptics: A controversy (pp. 127-151). Indianapolis: Hackett.

Kambouchner, D. (2005). Les “Méditations métaphysiques” de Descartes. I. Introduction générale: Méditation I. Paris: PUF.

Khoma, O. (2017). The Role of Skeptical Evidence in the First and Second “Meditations”. Article 2. Certitudo. Sententiae, 36(2), 18-29. https://doi.org/10.22240/sent36.02.018

Khoma, O. (2021). Historico-philosophical Stereotypes and Contemporary Reading of Descartes’ Meditations. In O. Khoma (Ed.), Descartes’ Meditations in the Mirror of Modern Interpretations (pp. 341-365). [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i Litera.

Khoma, O. (2022). What is a historian of philosophy looking for? Marion, J.-L. (2021). Questions cartésiennes III: Descartes sous le masque du cartésianisme. Paris: PUF. [In Ukrainian]. Sententiae, 41(1), 130-140. https://doi.org/10.31649/sent41.01.130

Marchand, S. (2010). Le sceptique cherche-t-il vraiment la vérité? Revue de métaphysique et de morale, 65(1), 125-141. https://doi.org/10.3917/rmm.101.0125

Marchand, S. (2011). Sextus Empiricus’ Style of writing. In D. Manchuca (Ed.), New Essays on Ancient Pyrrhonism (pp. 113-141). Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/ej.9789004207769.i-207.38

Marion, J.-L. (2021a). Le doute comme jeu suprême - Descartes sceptique. Les Études philosophiques, (136), 5-36. https://doi.org/10.3917/leph.211.0005

Marion, J.-L. (2021b). Le doute, jeu suprême. J.-L. Marion, Questions cartésiennes III: Descartes sous le masque du cartésianisme, (pp. 17-55). Paris: PUF.

Montaigne, M. (1965). Essais: Livre second. Paris: Gallimard.

Montaigne, M. (2006). Essais: Book II. (A. Perepadya, Trans.). [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i Litera.

Sextus Empiricus. (1933). Outlines of Pyrrhonism (Vol. I-IV). (R. G. Bury, Trans.). Cambridge, Mass.: Harvard UP. https://doi.org/10.4159/DLCL.sextus_empiricus-outlines_pyrrhonism.1933

Sextus Empiricus. (1997). Esquisses pyrrhoniennes. (P. Pellegrin, Trad.). Paris: Seuil.

Sextus Empiricus. (2020). Outlines of Pyrrhonism (I, 1-13). [In Anc. Greek & Ukrainian]. Sententiae, 39(2), 125-137. https://doi.org/10.31649/sent39.02.125

Sextus Philosophus. (1569). Pyrrhoniarum hipotyposeon libri tres. In Sextus Empiricus, Adversus mathematicogs (pp. 399-542). (H. Stephanus, Trans.). Parisiis: M. Iuuenem.

Smith, P. J. (2022). Sextus Empiricus’ Neo-Pyrrhonism: Skepticism as a Rationally Ordered Expe-rience. São Paulo: Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-030-94518-3

Svavarsson, S. H. (2019). Les actions du sceptique selon Sextus Empiricus (PH I 21–24). In D/ E. Machuca & S. Marchand (Dir.), Les Raisons du doute. Études sur le scepticisme antique (pp. 29-51). Paris: Classiques Garnier. https://doi.org/10.15122/isbn.978-2-406-07737-4.p.0029