Corpus Areopagiticum: питання про залежність від Прокла, гіпотеза про авторство Синезія і філософська термінологія слов'янських перекладів

Олена Сирцова

doi:10.31649/sent41.02.006

Автор(и)

Олена Сирцова Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди http://orcid.org/0000-0002-5524-7882

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent41.02.006

Ключові слова:

Прокл, філософські гімни

Анотація

Дослідження особливостей рецепції такого ключового поняття філософського корпусу Ареопагітик як гіперусіос в давньослов’янських перекладах дозволяє не лише краще зрозуміти внутрішню перспективу розвитку філософської термінології в Русі-Україні, де в ХV–XVІІ століття з’являється значна кількість списків корпусу, а й до певної міри посилити аргументацію на користь датування його появи саме в V столітті.

За рядом концептуальних ознак, які наявні в грецькому тексті «De divinis nominibus», і знаходять підтвердження в дослідженнях зокрема слов’янських перекладів Ареопагітик, цей твір у складі відомого корпусу, що зберігся в ряді інших мовних версій, міг належати автору, який унікально поєднав свої християнські погляди і філософське бачення світу з неоплатонічною освітою в Александрійській філософській школі під керівництвом видатного неоплатонічного мислителя і математика Гіпатії, добре знайомої з ідеями Плотіна й усією александрійською інтелектуальною традицією. Таким автором, який виходячи з ідей Плотіна і Порфирія вперше розгорнув у своїх філософських гімнах і трактатах ідею християнського Бога як Надсущого (ὑπερούσιος) в аспекті Надсущої Тріади саме і міг бути Синезій Кіренський, єпископ Птолемаїди.

Біографія автора

Олена Сирцова, Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди

к.філос.н., старш. науковий співробітник Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України.

Посилання

Afonasin, E. (2008). Corpus Areopagiticum Slavicum. ΣΧΟΛΗ, 2(1), 99-115.

Andia, Y. de. (1996). Henosis: L’union à Dieu chez Denys l’Aréopagite. Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004320963

Andrushko, V. A. (1998). Corpus Areopagiticum in mediival Greco Slavic and West European Tradition. [In Russian]. Rukopysna knyzhkova spadschyna Ukrajiny, 4, 128-138.

Bailly, A. (Ed.). (1950). Dictionnaire Grеc Français. Paris: Нachеttе.

Birjukov, D. (2015). Hierarchies of Beings in the Patristic Thought. Gregory of Nyssa and Dionysi-us the Areopagite. In M. Knežević (Ed.), The Ways of Byzantine Philosophy (pp. 71-88). Al-hambra, California: Sebastian Press.

Bodianskij, O. M. (Ed.). (1877). Theology of st Joann Damaskin in translation of Joann exarch Bogarian. [In Russian]. In Chtenija v Obschestve istirii I drevnostej rossijskikh, 4, 3-442.

Budilovitch, А. (Ed.). (1875). XIII homilies of Gregorius the Theologian in Old Slavic translation according to the ms. of Imperial public library from XI c. [In Russian]. St. Petersburg: IAN.

Chornomorets, Ju. P. (2010). Byzantine Neoplatonism from Dionysius the Areopagite to Gennadius Scholarius. [In Ukrainian]. Kyiv: Duh i Litera.

Constas, M. (2022). Dionysius the Areopagite and the New Testament. In M. Edwards et al. (Eds.), The Oxford Handbook to Dionysius the Areopagite (рр. 48-63). Oxford: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780198810797.013.3

Curiello, G. (2013). Pseudo-Dionysius and Damascius: An Impossible Identification. Dionysius, 31, 101-116.

Darley, A. Ph. (2017). Hyperousios: 'Gоd Without Being', 'Superbeing' or 'Unlimited Being'? Nihil-istic reading of Pseudo Dionysius and the difference of Aquinas. Heythrор journal, 58(6), 865-888. https://doi.org/10.1111/heyj.12663

Denkova, L. (1991). The question of the penetration of the ideas of Pseudo Dionysius Areopagita in the Old Bulgarian literature. [In Bulgarian]. Kirilo Metodijevski studii, 8, 200-215.

Dionisij (Shlenov), Ijerom., & Fomin, A. P. (2001). Areopagitics. [In Russian]. In Alexy II (Ed.), Pravoslavnaja encyclopedija (T. III, pp. 195-214). Moscow: Pravoslavnaya Encyclopedia.

Dionisij Areopagit. (1994). O bozestvennykh imenakh. O misticheskom bogoslovii. [In Russian]. St. Petersburg: Glagol.

Firigos, A. (2017). Introduction to the History of Patristic and Byzantine Philosophy (from the be-ginning of Christianity till the Ikonoclasm). [In Ukrainian]. Lviv: UKU.

Given, J. G. (2013). Anchoring the Areopagite: An Intertextual Approach to Pseudo-Dionysius. Studia Patristica, 68(16), 155-171.

Golitzin, A. (1994). Et Introibo ad Altare Dei. The Mystagogy of Dionysius Areopagita with Special Reference to its Predecessors in the Eastern Christian Tradition. Thessaloniki: Patriarchal Institute of Patristic Studies.

Golyshenko, V. S., & Dubrovina, V. F. (Ed.). (1967). Sinajskij paterik. [In Russian]. Moskow: Nauka.

Hristova, Ts. (2013). Translation of Pseudo-Dionysius from Historical Perspective: the Excerpts in the Symeonic Florilegium from 1073 Compared to Isaija's Translation. In H. Goltz et al. (Eds.), Das Corpus des Dionysios Areopagites in der Slavischen Übersetzung (14. Jahrhundert) (SS. 525-535). Freiburg: Weiher.

Ivánka, E. (1953). “Telhaben”, “Hervorgang” und “Hierarchie” bei Pseudo-Dionysius und bei Proclos (Der “Neoplatonismus” des Pseudo-Dionysius). In Actes du XIème Congrès international de philosophie (Bruxelles, 20-26 août 1953). Vol. XII, Histoire de la philosophie: méthodologie, antiquité et Moyen âge (pp. 153-158). Amsterdam: North Holland PC; Louvain: Nauwelaerts. https://doi.org/10.5840/wcp11195312397

Kappler, C.-C., & Kappler, R. (1997). Apocalypse de Paul. Introduction. In F. Bovon, & P. Geoltrain (Еds.), Écrits apocryphes chrétiens. (V. I, pp. 775-826). Paris: Gallimard.

Kharlamov, V. (2019). The Authorship of the Pseudo Dionysian Corpus: A Deliberate Forgery or Clever Literary Ploy? London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003005971

Klitenic, W. S., & Dillon, J. (2007). Dionysius the Areopagite and the Neoplatonist Tradition: Dеsроіlіng the Hellenes. Аldеrshot: Ashgate.

Koch, H. (1895). Proclus als Quelle des Pseudo-Dionysius Areopagita in der Lehre von Bösen. Philologus, 54(1-4), 438-454. https://doi.org/10.1524/phil.1895.54.14.442

Koch, H. (1900). Pseudo-Dionysius Areopagita in seinen Beziehungen zum Neoplatonismus und Mysterinwesen. Mainz: Franz Kirchheim.

Kozhushnyj, prot. O. (2012). The First and the Second Hymns of Synesius Cyrenian: the Content, Metrical and Stylistical Peculiarities, synonimical theonimo-poetonimies. [In Ukrainian]. Studia Linguistica, 6.1, 246-253.

Kyrychok, О. (2021). «Philosopher» and «Philosophy» in Kyivan Rus' Written Sources of the 11-14 centuries: the Need for a new Asking of the «Old» Question. [In Ukrainian]. Sententiae 40(1), 6-27. https://doi.org/10.31649/sent40.01.006

Lambertz, E. (Ed.). (1975). Porphyrii sententiae ad intelligibilia ducentes. Lipsiae: Teubner.

Lilla, S. (2005). Dionigi l’Areopogita e il platonismo cristiano. Brеscіа: Morcelliana.

Louth, A. (2011). Late Patristic Developments of the Trinity in the East. Іn G. Emery, & М. Lever-ing (Eds.), The Oxford Handbook of the Trinity. Oxford: Oxford UP. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199557813.003.0011

Makarov, A. I., Mil'kov, V. V., & Smirnova, A. A. (2002). Old Russian Areopagitics. [In Russian]. Moscow: Krug.

Mazzucchi, C. M. (2006). Damascio, autore del CorpusAreopagiticum e il dialogo “Περὶ Πολιτικῆς Ἐπιστήμης”. Aevum, 80(2), 299-334.

Nikolajeva, N. G. (2000). The Treaty of Dionysius Areopagita «On the Divine Names» in Old Slavic translation. [In Russian]. Frankfurt am Main: Peter Lang.

Nikolajeva, N. G. (2008). Theological Translated Written Sources in the History of Russian Literary Language. Autoref. Of the Dissertation … Doctor of Philological Sciences. [In Russian]. Ka-zan: KazGU.

Numénius. (1973). Fragments. Paris: Les Belles Lettres.

Pachulia, D. (2019). Hymns of Synesius of Cyrene in Their Christian and Platonist Context [Mas-ter’s thesis, Central European University]. ETD CEU Library. https://sierra.ceu.edu/search?/X%22CEU+Philosophy+Department+master+theses%22&b=&l=&Da=2019&Db=2019&p=&m=v&SORT=A/X%22CEU+Philosophy+Department+master+theses%22&b=&l=&Da=2019&Db=2019&p=&m=v&SORT=A&SUBKEY=%22CEU+Philosophy+Department+master+theses%22/1%2C1

Paparella, F. (2004). Introduzione. In Proclo, Tria opuscula: Provvidenza, Libertà, Male (pp. 5-124). Milano: Bompani.

Perl, E. (2007). Theophany: The Neoplatonic Philosophy of Dionysius the Areopagite. Albany: State University of New-York.

Perzel, I. (2003). Dionysius the Areopagite and the Peri Archon of Origen. In L. Perrone et al. (Eds.), Origeniana Octava: Origen and the Alexandrian Tradition - Origene e la tradizione alessandrina: Papers of the 8th International Origen Congress, Pisa, 27-31 August 2001 (рр. 1193-1209). Leuven: Leuven UP, & Mitgeverij.

Proclo. (2004). Tria opuscula. Provvidenza. Libertà. Male. (F. Paparella, Еd.). Milano: Bompani.

Proclus. (1960). De malorum subsistentia. In H. Boese (Ed.), Procli Diadochi tria opuscula. De providentia, libertate, malo. Latine Guilelmo de Moerbеkа vertente et graece ex Isaac Sebastocratoris Aliorumque Scriptis Collecta (pp. 172-265). Berlin: De Gruyter.

Proclus. (1982). Trois études sur la Providence in 3 vol. Volume 3. De l'existence du mal. (D. Isaac, Еd. & transl.). Paris: Les Belles Lettres.

Proclus. (2003). On the Existence of Evils. Ithaca: Cornell UP.

Prokhorov, G. M. (1987). The Written Sources of the Translated Russian Lierature of XIV-XV cen-turies. [In Russian]. Leningrad: Nauka.

Pseudo-Dionysius Areopagita. (1990). De divinis Nominibus. In B. R. Suchla (Ed.), Corpus Dionysiacum (t. I, рр. 107-231). Berlin: De Gruyter.

Pseudo-Dionysius Areopagita. (1991a). De Coelesti Hierarhia. In G. Heil (Ed.), Corpus Dionysiacum (t. II, pp. 5-59). Berlin: De Gruyter.

Pseudo-Dionysius Areopagita. (1991b). De Ecclesiastica Hierarchia. In G. Heil (Ed.), Corpus Dio-nysiacum (t. II, рр. 61-132). Berlin: De Gruyter.

Pseudo-Dionysius Areopagita. (1991c). De Mystica Theologia. In M. Ritter (Ed.), Corpus Dionysiacum (t. II, pp. 141-150). Berlin: De Gruyter.

Pseudo-Dionysius Areopagita. (1991d). Epistolae. In M. Ritter (Ed.), Corpus Dionysiacum (t. II, pp. 156-210). Berlin: De Gruyter.

Pseudo-Dionysius the Areopagite. (2014). On divine names (from the 4th chapter). Glosses as a source of understanding of matter by Slavic translators and Russian readers. [In Russian]. In A. V. Chernyaev (Ed.), History of Philosophy (pp. 37-43). (N. G. Nikolaeva & V. V. Milkov, Eds.). Moscow: IFRAN.

Ramelli, I. (2013). The Christian Doctrine of Apocatastasis. A Critical Assessment from the New Testament to Eriugena. Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004245709

Rorem, P. (1989). The Biblical Allusions and Overlooked Quotations in the Pseudo-Dionisian Corpus. In E. Livingstone (Ed.), Studia Patristica (vol. 23, pp. 61-65). Leuven: Peeters.

Sadnik, L. von. (Hrsg.). (1967). Des hl. Johannes von Damaskus Ἔκθεσις ἀκριβὴς. τῆς ὀρθοδόξου πίστεως in der Übersetzung des Exarchen Johannes (Bd. 1). Wiesbaden: Harrassowitz.

Schäfer, Ch. (2006). The Philosophy of Dionysius the Areopagite: An Introduction to the Structure and the Contents of the Treatise On the Divine Names. Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/9789047409441

Scime, S. (1953). Studi sul neoplatonismo, filosofia e teologia nello Pseudo-Dіоnіgі. Messine: Edu-care.

Shleeman, J. H., & Pollet, G. (Eds.). (1980). Lexicon Plotinianum. Leiden: Brill; Leuven: Leuven UP. https://doi.org/10.1163/9789004452251

Shоmаkers, B. (2017). An unknown Elements of Theology? On Proclus as the model for the Hierotheos in the Dionysian Corpus. Іn D. D. Butorac & D. A. Layne (Eds), Рroсlus аnd Ніs Lеgаcy (pp. 183-198). Berlin, & Boston: De Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110471625-014

Solomonovskaja, A. L. (2013). The Peculiarities of the Technic of the Slavic Translation of the Are-opagite. [In Russian]. In H. Goltz et al. (Eds.), Das Corpus des Dionysios Areopagites in der Slavischen Übersetzung von Starec Isaija (14 Jahrhundert) (SS. 503-524). Freiburg: Weiher.

Sreznevskij, I. I. (1989). Dictionary of the Old Russian Language: Reprint edition (V. 3, Part 2). [In Russian]. Moscow: Kniga.

Steel, C. G. (1997). Proclus et Denys: l'éxistence du mal. In Y. de Andia (Ed.), Denys l'Aréopagite et sa posterité en Orient et en Occident. Actes du Colloque International. Рaris 21-24 septembre 1994 (рр. 89-116). Paris: Institut d'Études Augustiniennes.

Stiglmayr, J. (1895). Der Neoplatoniker Proclus als Vorlage des sog. Dionisius Areopagita in der Lehre vom Übel. In H. Grauert, L. Pastor, & G. Schnürer (Hrsg.), Historische Jahrbuch (Bd. 16, SS. 253-273, 721-748). München: Herder.

Stiglmayr, J. (1909). Dionysius the Pseudo-Areopagita. In C. Herbermann et al. (Eds.), The Catho-lic Encyclopedia (vol. 5, pp. 13-18). New York: Appleton.

Suchla, B. R. (1984). Die Überlieferung des Prologs des Johannes von Skythopolis zum griechischen Corpus Dionysiacum. Nachrichten der Akademie des Wissenschaft in Göttingen, (4), 176-188.

Synésios de Cyrène. (2003a). Correspondence in 2 vols. Paris: Les Belles Lettres.

Synésios de Cyrène. (2003b). Нуmnes. Paris: Les Belles Lettres.

Syrtsova, O. (2014). L’Anthropologie apocryphe et le traité Περὶ Ἀρχῶν d’Origène. Scrinium, 10(1), 402-412. https://doi.org/10.1163/18177565-90000106

Tachiaos, A.-E. N. (2005). Saint Brothers Cyrill and Methodius, Enlighteners of the Slaves. [In Russian]. Sergijev Posad: Svjato-Trоitskaja Lavra.

Taylor, Th. (1833). Two treatises of Proclus translated by Thomas Taylor from the edition of Victor Cousin. London: printed by Richard Taylor, Red Lion Court.

Tymo, T. (2018). Five Homilies on Theology: text and context. In T. Tymo (Ed.), Gregorius the Theologian. Five Homilies on Theology (pp. i-xcviii). [In Ukrainian]. Lviv: UKU.

Wagner, K. (2014). Theophilus of Alexandria and the Episcopal Ordination of the Synesius of Cy-rene. Phronema, 29(2), 129-174.