Кант і «пробудження» від раціоналістичного принципу достатньої підстави

Victor Chorny

doi:10.31649/sent39.02.104

Автор(и)

Victor Chorny Національний університет «Києво-Могилянська Академія» https://orcid.org/0000-0002-5632-099X

DOI:

https://doi.org/10.31649/sent39.02.104

Ключові слова:

антиномія, догматична дрімота, Г‘юм, каузальна максима, Спіноза

Анотація

Статтю присвячено огляду центральної тези Андерсона, що догматичну дрімоту Канта перервала критика Г’юмом метафізики (раціональної теології) в «Дослідженні про людське розуміння», а саме його критика раціоналістичного принципу достатньої підстави, що закладає підвалини догматичних доведень існування Бога. Я відтворюю зміст самої «зауваги Г’юма», визначаю ширше значення принципу достатньої підстави в Кантовій філософії і оцінюю пояснювальний потенціал цієї інтерпретації в контексті ранніх і «критичних» текстів Канта, а також інших автобіографічних свідчень (зокрема, відомого листа до Ґарве). Попри те, що гіпотеза Андерсона видається обґрунтованою і навіть експлікує неочевидний зв’язок усього проєкту критичної філософії зі спростуванням спінозизму, я доводжу, що її майже неможливо узгодити з актуальними дослідженнями Кантової Entwicklungsgeschichte.

Біографія автора

Victor Chorny, Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

студент

Посилання

Al-Azm, S. J. (1972). The Origins of Kant’s Arguments in the Antinomies. Oxford: Clarendon Press.

Anderson, A. (2020). Kant, Hume and the Interruption of Dogmatic Slumber. New York: OUP. https://doi.org/10.1093/oso/9780190096748.001.0001

Bayle, P. (1697). Dictionaire historique et critique, Tome Second, Seconde Partie: P-Z. Rotterdam: chez Reinier Leers.

Beck, L. W. (1978). A Prussian Hume and a Scottish Kant. Essays on Kant and Hume. (pp. 111-129). London: YUP.

Boehm, O. (2015). Kant’s Critique of Spinoza. New York: OUP. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199354801.001.0001

Boehm, O. (2016). The Principle of Sufficient Reason, the Ontological Argument and the Is/Ought Distinction. European Journal of Philosophy, 24(3), 1-24. https://doi.org/10.1111/ejop.12130

Boer, K. de. (2019). Kant’s Response to Hume’s Critique of Pure Reason. Archiv Für Geschichte Der Philosophie, 101(3), 376-406. https://doi.org/10.1515/agph-2019-3003

Falkenstein, L. (1995). The Great Light of 1769 - A Humeian Awakening? Comments on Lothar Kreimendahl’s Account of Hume’s Influence on Kant. Archiv für Geschichte der Philosophie, 77(1), 63-79.

Henrich, D. (1965). Über Kants Entwicklungsgeschichte. Philosophische Rundschau, 13(3-4), 252-263.

Henrich, D. (1967). Kants Denken 1762-63: Über den Ursprung der Unterscheidung analytischer und synthetischer Urteile. In H. Heimsoeth, D. Henrich, & G. Tonelli (Hrsg.), Studien zu Kants philosophischer Entwicklung (S. 7-36). Hildesheim: Georg Olms.

Hinske, N. (1965). Kants Begriff der Antinomie und die Etappen seiner Ausarbeitung. Kant-Studien, 56(3-4), 485-496. https://doi.org/10.1515/kant.1965.56.3-4.485

Hume, D. (2007). An Enquiry Concerning Human Understanding And Other Writings (Buckle S., Ed.). Cambridge: CUP.

Jacobi, F. (1998). Schriften zum Spinozastreit. Hamburg: Felix Meiner Verlag. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-3373-8

Kant, I. (1961). Vorlesungen über Philosophische Enzyklopädie. Berlin: Akademie-Verlag.

Kant, I. (1998). Kritik der reinen Vernunft. Hamburg: Meiner. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-2112-4

Kant, I. (2001). Prolegomena zu einer jeden künftigen Metaphysik, die als Wissenschaft wird auftreten können. Hamburg: Meiner. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-2114-8

Kant, I. (2015). Der einzig mögliche Beweisgrund zu einer Demonstration des Daseins Gottes. Hamburg: Felix Meiner Verlag. http://doi.org/10.28937/978-3-7873-2183-4

Kant, I. (2018). Prolegomena to Any Future Metaphysics That Will Be Able to Present Itself as a Science. [In Ukrainian]. (Ed. & Trans. V. Terletsky). Kharkiv: Folio.

Kemp-Smith, N. (2003). A Commentary to Kant’s ‘Critique of Pure Reason’. New York: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1057/9780230595965

Kreimendahl, L. (2015). Eine neue Hypothese zu Kants früher philosophische Entwicklung? Erwiderung auf Wolfgang Kienzler. Zeitschrift für philosophische Forschung 69(1), 43-60. https://doi.org/10.3196/004433015814697861

Kreines, J. (2008). Metaphysics without Pre-Critical Monism: Hegel on Lower-Level Natural Kinds and the Structure of Reality. Bulletin of the Hegel Society of Great Britain 29(1-2), 48-70. https://doi.org/10.1017/S026352320000077X

Kuehn, M. (1983a). Dating Kant's «Vorlesungen über Philosophische Enzyklopädie«. Kant-Studien, 74(3), 302-313. https://doi.org/10.1515/kant.1983.74.3.302

Kuehn, M. (1983b). Hume’s Antinomies. Hume Studies, 9(1), 25-45. https://doi.org/10.1353/hms.2011.0520

Kuehn, M. (1983c). Kant’s Conception of Hume’s Problem. Journal of History of Philosophy, 21(2), 175-183. https://doi.org/10.1353/hph.1983.0051

Longuenesse, B. (2001). Kant’s Deconstruction of the Principle of Sufficient Reason. The Harvard Review of Philosophy 9(1), 67-87. https://doi.org/10.5840/harvardreview2001917

Reid, T. (1782). Thomas Reid’s, DD. Lehrer der Moral auf der Universität zu Glasgow, Untersuchung über den menschlichen Geist: nach den Grundsätzen des gemeinen Menschenverstandes. Leipzig: Schwickert.

Spinoza, B. (1999). Ethik in geometrischer Ordnung dargestellt. (W. Bartuschat, Hrsg.). Hamburg: Meiner.

Watkins, E. (2004). Kant and the Metaphysics of Causality. Cambridge: CUP. https://doi.org/10.1017/CBO9780511614217