Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття друга. Certitudo

Oleg Khoma

doi:10.22240/sent36.02.018

Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття друга. Certitudo

Автор(и)

Oleg Khoma Вінницький національний технічний університет http://orcid.org/0000-0002-8249-8281

DOI:

https://doi.org/10.22240/sent36.02.018

Ключові слова:

Декарт, Секст Емпірик, феномен, певність, очевидність, скептицизм

Анотація

Автор стверджує, що, згідно із Секстом Емпіриком, (а) "чуттєва" природа явища є метафоричним поняттям, оскільки воно нерозрізненно поширюється і на чуттєвість, і на досвід мислення; (б) явище виявляє себе з непереборною силою впливу через широкий спектр пасивних станів ума; (в) вплив явищ завжди опосередковується нашим явищем, тому що всі скептичні вирази суворо корелюють із першою особою одними. Стаття доводить, що Декарт не міг спростувати "надмірність" скептичного сумніву і здійснити іманентну критику скептицизму, не запозичуючи згаданих вище тез Секста. Таке запозичення (1) створило спільний ґрунт для дискусії між позиціями Декарта і скептиків; (2) дало можливість медитаторові наділити ретельне спостереження за власним внутрішнім досвідом епістемологічною переконливістю. Декартів пошук певності в "Медитаціях" повністю спирається на проголошені Секстом Емпіриком [а] очевидність "феноменів", "станів ума", "пристрастей"; [б] відмову погоджуватися з "неочевидним".

Біографія автора

Oleg Khoma, Вінницький національний технічний університет

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії

Посилання

Adriaenssen, H. T. (2017). Representation and Scepticism from Aquinas to Descartes. Cambridge: Cambridge U.P. https://doi.org/10.1017/9781316855102

Carraud, V. (2011). Nihil esse certi, point à la ligne? Les Études philosophiques, 96(1), 61-69. https://doi.org/10.3917/leph.111.0061

Giocanti, S. (2013). Comment traiter de ce qui n’est pas “entièrement certain et indubitable”. Descartes héritier des Académiques de Cicéron. Astérion, 11. Retrieved from http://asterion.revues.org/2371

Kambouchner, D. (2005). Les "Méditations métaphysiques" de Descartes. I. Introduction générale: Méditation I. Paris: PUF.

Khoma, O. (2016). The Role of Skeptical Evidence in the First and Second “Meditations”. Article 1. The Doubt according to Descartes and Sextus Empiricus. [In Ukrainian]. Sententiae, 35(2), 6-22. https://doi.org/10.22240/sent35.02.006

Maia Neto, J. R. (2003). Charron's epoche and Descartes' cogito: the sceptical base of Descartes' refutation of skepticism. In G. Paganini (Ed.), The Return of Scepticism. From Hobbes and Descartes to Bayle. Dordrecht: Springer. https://doi.org/10.1007/978-94-017-0131-0_4

Perler, D. (2004). Was There a Pyrrhonian Crisis in Early Modern Philosophy? A Critical Notice of Richard H. Popkin. Archiv für Geschichte der Philosophie, 86(2), 209-220. https://doi.org/10.1515/agph.2004.009

Popkin, R. (2003). The History of Scepticism: from Savonarola to Bayle. Oxford, & New York: Oxford UP.

Popkin, R. (2003). The History of Scepticism: from Savonarola to Bayle. Oxford, & New York: Oxford UP.

Sextus Empiricus. (1569). Adversus Mathematicos. Pyrrhoniarum Hypotyposeon. (H. Stephanus, & G. Hervetus, Trans.). Parisiis : Apud Martinum Iuvenem.

Sextus Empiricus. (1621). Sextou Empeirikou ta sōzomena. = Sexti Empirici Opera quae extant. Geneuae: Sumptibus Petri & Jacobi Chouët.

Westphal, K. R. (1987). Sextus Empiricus Contra René Descartes. Philosophy Research Archives, 13, 91-128. https://doi.org/10.5840/pra1987/19881330

##submission.downloads##

PDF
Завантажень PDF: 495

Переглядів анотації: 793

Опубліковано

2017-12-16

Як цитувати

Khoma, O. (2017). Роль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття друга. Certitudo. Sententiae, 36(2), 18–29. https://doi.org/10.22240/sent36.02.018

Завантажити посилання

Номер

Том 36 № 2 (2017): SENTENTIAE

Розділ

СТАТТІ

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:

Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подання, бо це може привести до продуктивних обмінів, а також скорішого і ширшого цитування опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).