Кантове «Я мислю» та Фіхтеве «Я є»

Анотація

Одна з центральних проблем у філософії після Канта полягає в значенні та систематичній функції самосвідомості. Ця стаття досліджує питання стосунку Кантового поняття самосвідомості та суб’єкта мислення до Фіхтевого «Я», а також релевантні підстави для Фіхтевого погляду, що Кант у своєму вченні про «Я мислю» вже «натякав» на найвищу засаду вчення про науку, положення «Я є». Зіставлення Кантового «Я мислю» із лінією арґументу § 1 Фіхтевої «Засади всьо-го вчення про науку» засвідчує, що Фіхте йде за Кантом у теоретичному обґрунтуванні самосвідомості через функції судження йщо таким чином Фіхте дотри-мувався вже викладеної Кантом позиції, що поняття самосвідомості містить думку про безпідставного суб’єкта, який спонтанно витворює знання про своє власне існування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Cramer (1985): Cramer, K. Nicht-reine synthetische Urteile a priori. Ein Problem der Transzen-dentalphilosophie Immanuel Kants. Heidelberg: Winter, Heidelberger Forschungen, 25. Heft., 1985, 285 S.

Cramer (1986): Cramer, K. «“Gegeben” und “Gemacht”. Vorüberlegungen zur Funktion des Begriffs “Handlung” in Kants Theorie der Erkenntnis von Objekten». In: Handlungstheorie und Transzendentalphilosophie. Hrsg. G. Prauss. Frankfurt a. M.: Klostermann, S. 41–81.

Cramer (1987): Cramer, K. «Uber Kants Satz: Das: Ich denke, muß alle meine Vorstellungen begleiten können». In: Theorie der Subjektivitat. Dieter Henrich zum 60. Geburtstag. Hrsg. K. Cramer, H. Fulda, R.-P. Horstmann, U. Pothast. Frankfurt a. M.: Suhrkamp, S. 176–202.

Fichte (1969)= GL: Fichte, J.G. «Grundlage der gesammten Wissenschaftslehre» (1794/1795). In: Fichte J.G. Gesamtausgabe der Bayerischen Akademie der Wissenschaften. Studientextaus-gabe. Teilausgabe von R. I, B. 2. Hrsg. v. R. Lauth u. H. Jacob. Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog,, 1969, S. 249-451.

Henrich (1966): Henrich, D. «Fichtes urspriingliche Einsicht». In: Subjektivität und Metaphysik. Festschrift für Wolfgang Cramer. Hrsg. v. D. Henrich, W. Cramer, H. Wagner. Frankfurt a. M., Klostermann, 1966, S. 188–232.

Henrich (1976): Henrich, D. Identität und Objektivität. Eine Untersuchung über Kants transzen-dentale Deduktion. Heidelberg: Winter, Sitzungsberichte der Heidelberger Akademie der Wissenschaften: Philosophisch-historische Klasse, Jahrg. 1976, Abh. 1, 112 S.

Horstmann (1993): Horstmann, R.-P. «Kants Paralogismen». In: Kant-Studien 84, Heft 3/4, S. 408–425.

Hossenfelder (1978): Hossenfelder, M. Kants Konstitutionstheorie und die transzendentale Deduktion. Berlin; New York: De Gruyter, Quellen und Studien zur Philosophie, Bd. 107, 1978, 182 S.

Kant (1911a)= KrV, A: Kant I. Kritik der reinen Vernunft. In: Kant's gesammelte Schriften. Bd. IV: Kritik der reinen Vernunft (Nachd. d. 1. Aufl. 1781). Hrsg. v. d. Preußische Akademie der Wissenschaften. Berlin: Reimer, 1911, (viii) 655 S.

Kant (1911b)= KrV, B: Kant I. Kritik der reinen Vernunft. In: Kant's gesammelte Schriften. Bd. IIІ: Kritik der reinen Vernunft (Nachd. d. 2. Aufl. 1787). Hrsg. v. d. Preußische Akademie der Wissenschaften. Berlin: Reimer, 1911, 594 S.

Stolzenberg (1994): Stolzenberg, J. «Fichtes Satz “Ich bin”. Argumentanalytische Überlegungen zu Paragraph 1 der “Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre von 1794/95”». In: Fichte-Studien, 1994, 6, S. 1–34.

Tugendhat (1979): Tugendhat, E. Selbstbewusstsein und Selbstbestimmung. Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 1979, 364 S.